Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования icon

Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования



НазваниеСредства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования
Дата конвертации23.09.2012
Размер101.29 Kb.
ТипНаучно-методический журнал

„Дивослово” – ежемесячный научно-методический журнал Министерства образования и науки Украины. Издается с марта 1951 г. Гл. редактор Екатерина Рибалко.

Тираж в 2007 г. - 15100 экз. E-mail: dyvoslovo@ukr.net


Онкович Г.В. Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования //Диво слово. 2007. № 5. С.29–31 ( на украинском языке).


Онкович Г.В. Засоби масової комунікації у термінологічному просторі медіа-освіти // Дивослово, 2007. -№ 5. – С.29-31.


Ганна ОНКОВИЧ,

доктор педагогічних наук, Київ


^ ЗАСОБИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

У ТЕРМІНОЛОГІЧНОМУ ПРОСТОРІ МЕДІА-ОСВІТИ


Останнім часом у науковій педагогічній літературі поширилися терміни зі складником медіа: медіа-освіта*, медіа-педагогіка, медіа-психологія, медіа-критика, медіа-грамотність, медіа-культура, медіа-школа, медіа-текст, медіа-ландшафт, медіа-концерн, медіа-екологія, медіа-реальність, медіа-конвергенція. Слів цих, як і похідних словосполучень (медійна галузь, медійна освіта, медіатизація культури, наприклад), ще немає в сучасних українських словниках. Проте вони фіксують терміни медіа, мас-медіа. Великий тлумачний словник сучасної української мови, наприклад, пояснює: "медіа - те саме, що мас-медіа", "мас-медіа - засоби масової інформації (радіо, телебачення, преса, кіно і т.ін." [3; 512, 516]. Тлумачення другого з цих термінів можна знайти в українських словниках значно частіше, зокрема в Соціально-політичному словникові-довіднику за редакцією професора М.Іщенка [19; 131]. Російський Великий тлумачний словник з культурології Б.Кононенка дає таке трактування мас-медіа - "назва засобів масової інформації (комунікації): преса, кіно, ТБ, аудіо- й відеокасети, плакати тощо" [10; 259]. Отже, терміни зі складником медіа безпосередньо стосуються засобів масової інформації (комунікації).

Перетворення комп'ютера на інструмент комунікації створило новий ринок праці, який визначають словом мультимедії. "Сьогодні за увагу публіки борються не тільки уже звичні електронні ЗМК (радіо, кабельне і супутникове ТБ), а й новітні текстові й ілюстративні засоби інформації (інтернет-видання, телетекст та ін.). Традиційним друкованим виданням стає дедалі сутужніше виживати в умовах швидко мінливого медійного ландшафту", - зазначає В.Фатиміна [24; 57]. Тепер кожен користувач може за допомогою власного комп'ютера ввійти до всесвітньої мережі й отримати інформацію, що зберігається там у якомусь іншому комп'ютері [11; 28, 29]. Розмиванню меж між різними засобами масової інформації (і відповідно між різними галузями журналістської діяльності) активно сприяє процес медіаконвергенції. Йдеться про зближення й злиття "традиційних" засобів масової інформації (преси, радіомовлення й телебачення) з переходом їх на єдину цифрову комп'ютерно-мережну платформу.
Як наголошує В.Фатиміна, "медіаконвергенція не тільки відкриває перед ЗМК небувалі можливості, яких не має жодний з "традиційних" засобів масової інформації, але й формує нові вимоги до професійних якостей комунікаторів" [24; 58].

Дослідники-журналістикознавці нині розрізняють власне журналістську освіту й медіа-освіту (Media Education), або медійну освіту. Науковці в Північній Америці й Західній Європі запропонували чимало визначень цього поняття, вони розробляють теорії, вказують напрями медіа-освіти, обґрунтовують її моделі. Безперечно, до медіа-освіти належать аудіовізуальна освіта [1], кіноосвіта [23], а також, за аналогією, телеосвіта, радіоосвіта, мультимедіаосвіта, інтернетосвіта тощо.

З огляду на проблематику нашої статті, звернімося до тлумачення одного з цих термінів - медіа-освіта. В Українському педагогічному словникові С.Гончаренка медіа-освіту визначено як "напрям у педагогіці, представники якого виступають за вивчення школярами закономірностей масової комунікації (преси, телебачення, радіо, кіно тощо)" [5; 203]. Це визначення повторює Соціолого-педагогічний словник за редакцією В.Радула [20; 131]. Згідно з Педагогічним словником за редакцією М.Ярмаченка, медіа-освіта - це "напрям сучасної педагогіки, який передбачає вивчення школярами закономірностей масової комунікації (преси, радіо, телебачення, кіно, відео тощо), підготовку їх до життя в сучасному інформаційному світі, опанування вмінь сприймати й осмислювати різну інформацію, особливо за допомогою технічних засобів" [21; 311]. Так само з вивченням школярами закономірностей масової комунікації пов'язує медіа-освіту й виданий у Мінську Сучасний словник з педагогіки, зазначаючи, що основне її завдання - "підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття й аналізу будь-якої інформації, навчити людину розуміти її, усвідомлювати наслідки її впливу на психіку, оволодіти способами спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів та сучасних інформаційних технологій" [18; 394].

Утім, на нашу думку, не доцільно обмежувати контингент тих, на кого зорієнтована медіа-освіта, тільки школярами. І не лише тому, що саме вона якнайповніше сприяє здійсненню сучасного гасла "Освіта впродовж життя!". У багатьох країнах медійна освіта не зорієнтована виключно на шкільний контингент. Приміром, французький дослідник Жан Гоне медіаосвітню практику у своїй країні представляє в такій послідовності: "ЗМІ в початковій школі", "Мас-медіа в колежі", "ЗМІ в ліцеї", "ЗМІ в професійному ліцеї", "ЗМІ в університеті" [4; 46-58].

Один з найвідоміших російських дослідників медіа-освіти професор О.Федоров розуміє її як процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, умінь повноцінного сприймання, інтерпретації, аналізу й оцінки медіа-текстів, навчання різних форм самовираження за допомогою медіа-техніки [25]. Професор Львівського національного університету ім. Івана Франка Б.Потятинник пропонує своє визначення: "Медійна освіта - це науково-освітня сфера діяльності, яка ставить за мету допомогти індивідові сформувати психологічний захист від маніпуляції чи експлуатації з боку мас-медіа і розвинути/прищепити інформаційну культуру" і далі: "Медійна освіта спрямована і на масове оволодіння елементарними журналістськими навичками та новітніми технологіями, і на захист індивідів від надміру агресивного інформаційного довкілля (скажімо, впливу екранного насильства, пропаганди, порнографії, реклами)" [16; 8].

Як вважає І.Дичківська, "головним завданням медіа-освіти є підготовка тих, хто навчається, до життя в інформаційному суспільстві, формування в них уміння користуватися інформацією в будь-якому вигляді, здійснювати комунікації, усвідомлювати наслідки впливу на людину засобів інформації, особливо засобів масової комунікації" [6; 341].

На наш погляд, медіа-освіта - це процес навчання й самонавчання особистості за посередництва масовокомунікаційних засобів.

Медіа-освіта як напрям у педагогічній науці сформувався в другій половині ХХ ст. Зарубіжний досвід у цій ділянці успішно запозичила Росія, де вже захищено дисертаційні дослідження з медіа-освіти, зареєстровано спеціалізацію "Медіа-освіта" в рамках спеціальності "соціальна педагогіка", готують медіа-педагогів для середньої школи, видають навчальні посібники [13], роблять спроби ввести медіа-освіту в навчальні програми [17], [27].

Засоби масової інформації так само ефективні в системі навчання дорослих, що відзначає В.Бутковський [2]. У зв'язку з цим доцільно згадати праці радянських лінгводидактів у галузі методики викладання іноземних мов. Низку видань було адресовано іноземним студентам, які вивчали російську. Це методичні розробки й посібники щодо роботи з газетою К.Осипян, А.Васильєвої, Е.Кім, Г.Сучкової, Г.Онкович [14] та ін.. Йшлося, зокрема, про формування інформаційних інтересів іноземних студентів засобами журналістики (Г.Онкович), використання телепрограми "Час" у розвитку мовлення (І.Єршова-Бабенко), кінофільмів і діафільмів - з навчально-виховною метою тощо.

Аналіз цього доробку свого часу спонукав нас створити перший україномовний навчальний посібник "Читаймо газету разом!" з підназвою "Пресодидактика" [15], зорієнтований на дорослих - іноземних студентів початкового етапу вивчення нової мови. Згодом прийшло розуміння, що таку методику можна використовувати в шкільному класі - і не тільки на заняттях з іноземної мови.

Безперечно збагачують медіа-освіту численні навчально-методичні матеріали, не згадувані в публікаціях російських педагогів. Поза увагою цих дослідників залишилися й роботи медіа-дидактів, які працюють у галузі методики викладання іноземних мов. Можна назвати, приміром, посібники для вчителів англійської мови "Робота з англомовною газетою в середній школі" Д.Малявіна й М.Латушкіна, для вишів - "Англійська для журналістів" О.Телень, для вчителів німецької мови - "Робота з газетою" Е.Міллера, "На уроці - німецька газета" Е.Розен. Доцільно також згадати роботи про ефективну роботу на заняттях з газетою і політичною лексикою (В.Винничук, В.Королькова та ін.), теоретичні основи використання засобів масової інформації в навчанні української мови студентів-нефілологів (Г.Онкович), пресу як засіб оволодіння іноземною мовою студентами вищих технічних навчальних закладів (Н.Саєнко), теоретичні основи навчання іноземних мов у мовному ВНЗ з використанням інформаційної технології (П.Сердюков), навчання розуміння предикативних фразеологічних одиниць у процесі читання англомовного газетного тексту (В.Усата) тощо. Навіть цей побіжний огляд здобутків пресодидактів засвідчує, що межі медіа-освіти значно ширші, ніж їх визначають сучасні словники.

Засоби масової інформації/комунікації в освітньому процесі використовуються вже досить давно. І якщо в 1960-х роках дослідники говорили про функції і місце телебачення в шкільній освіті (А.Гельмонт, Д.Полторак, 1963 р.), взаємодію літератури й кіно в естетичному вихованні школярів (дис. Ю.Рабиновича, 1966 р.), роль шкільних кіноклубів у кінематографічному вихованні старшокласників (дис. О.Баранова, 1968 р.), то через 20 років - про методологічні проблеми кіно й естетичне виховання (С.Пензін).

У 1990-х рр. розробляються Концепція медіа-освіти в другому ступені середньої загальноосвітньої школи [27], стандарти медіа-освіти, інтегрованої в гуманітарні й природничо-наукові дисципліни [7] тощо. Кіноосвіта як засіб естетичного виховання й художнього розвитку школярів розглядається в дисертації Ю.Усова [23].

Як бачимо, наявність засобів масової інформації в навчальному процесі спонукала до створення й запровадження у вжиток нових термінів. Тепер дослідники активно послуговуються терміном медіа-освіта. Президент Асоціації кіноосвіти і медіа-педагогіки Росії О.Федоров пропонує власну класифікацію показників розвитку медіа-грамотності студентів педагогічних вищих навчальних закладів як результат дослідження, виконаного за підтримки Ради з грантів президента РФ.

Стосовно напрямів медіа-освіти, то російська дослідниця Г.Максимова визначає три основні з них: освіта майбутніх професіоналів (журналістів, сценаристів, режисерів та ін.); освіта майбутніх медіапедагогів; медіа-освіта як частина загальної освіти, що може бути інтегрована в традиційні дисципліни чи бути автономною [12; 131-134].

На нашу думку, третій, за Г.Максимовою, напрям має бути поділений на два: медіа-освіта як автономна дисципліна і як частина загальної освіти, що може бути інтегрована в традиційні дисципліни. Можна не коментувати доцільність такого поділу: адже освітня мета інтегрованої і автономної дисципліни різна, отже повинна мати й технологічні відмінності. Напевно, можна говорити й про ще один, п'ятий напрям - медіа-самоосвіту. Це актуально, оскільки нині йдеться про освіту впродовж життя, а дорослі люди, які вже мають фах, користуються засобами масової інформації. І часто саме рівень їхньої медіа-освіченості спонукає їх поглиблювати свої знання або здобувати нові через ЗМІ.

"Медіа-освітні" педагоги говорять про відповідні освітні технології, пов'язані з кіно, телебаченням, періодикою, радіо та ін. Вважаємо, що їх можна об'єднати одним терміном - медіа-дидактика. Своєю чергою, медіа-дидактика складається з технологій окремих дидактик - пресодидактики, мультимедіа-дидактики (у т.ч. інтернетдидактики), теледидактики, кінодидактики тощо.

Наостанок зауважимо, що в Україні медіа-освіта тільки розпочинає свою історію. 2003 р. започатковано випуск електронного журналу "МедіаКритика" [http:www.mediakrytyka.franko.lviv.ua], організовано круглий стіл "Сучасна преса: інструмент конфліктності чи толерантності", влаштовано першу інтернет-конференцію "Медіа-освіта в Україні: стан і перспективи", у якій взяли участь журналісти й педагоги з різних міст України та Польщі. Представники редколегії "МедіаКритики" в жовтні 2004 р. провели ряд прес-конференцій на факультетах журналістки й інтернетцентрах ІТАР в Україні. На них Міністерству освіти і науки України було запропоновано створити мережу медіа-освіти, зокрема ввести до програм підготовки й перепідготовки педагогічних кадрів курс з медіа-освіти, розглянути доцільність встановлення спеціальності "медіапедагог".

Медіа-освіта дедалі частіше стає предметом студій українських науковців. З публікацій останнього часу привертають увагу статті Ю.Чернявської "Медіа-освіта у Великій Британії та Канаді" [8; 163-175] і "До питання розвитку медіа-освіти в школах Західної Канади" [9; 249-255]. Цікавий також доробок молодих українських лінгводидактів І.Чемерис із Черкас [26] і О.Янишин [28] з Івано-Франківська.


Література

1. Бондаренко Е.А. Система аудиовизуального образования в 5-9 классах общеобразовательной школы: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. - Москва, 1997.

2. Бутковский В. Эффективность СМИ в системе образования взрослых // Школа. - 2004. - № 1/5.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - К.; Ірпінь, 2005.

4. Гоне Ж. Освіта і засоби масової інформації / Пер. з франц. - К., 2002.

5. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. - К., 1997.

6. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посібник. - К., 2004.

7. Зазнобина Л.С. Стандарт медиаобразования, интегрированного в гуманитарные и естественно-научные дисциплины начального общего и среднего общего образования // Медиаобразование / Под ред. Л.С.Зазнобиной. - Москва, 1996.

8. Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу: Інноваційні засоби і технології. - К., 2005.

9. Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. наук. праць / За ред. В.Ю.Бикова, Ю.О.Жука. - К., 2005.

10. Кононенко Б.И. Большой толковый словарь по культурологии. - Москва, 2003.

11. Ла Рош В. фон. Вступ до практичної журналістики: Навч. посібник / За заг. ред. В.Ф.Іванова та А.Коль. - К., 2005.

12. Максимова Г. Технологии медиаобразования // Высшее образование в России. - 2005. - № 6.

13. Новикова А. Медиаобразование на занятиях по английскому языку. - Таганрог, 2004.

14. Онкович А.В. Формирование информационных интересов средствами журналистики в процессе обучения русскому языку иностранцев: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. - К., 1988.

15. Онкович Г.В. Читаймо газету разом! Пресодидактика: Навч. посібник. - К., 1993. - Ч.1.

16. Потятинник Б. Масова журналістська освіта - а чому б ні? // МедіаКритика. - 2005. - Ч. 10.

17. Сапунов Б. Образование и медиакультура // Высшее образование в России. - 2004. - № 8.

18. Современный словарь по педагогике / Уклад. Рапацевич Е.С. - Минск, 2001.

19. Соціально-політичний словник-довідник / За ред. проф. М.П.Іщенка. - Черкаси, 1999.

20. Соціолого-педагогічний словник / За ред. В.В.Радула. - К., 2004.

21. Педагогічний словник / За ред. М.Д.Ярмаченка. - К., 2001.

22. Український орфографічний словник / За ред. В.М.Русанівського. - 5-те вид., переробл. і доповн. - К., 2006.

23. Усов Ю.Н. Кинообразование как средство эстетического воспитания и художественного развития школьников: Дис. ... д-ра пед. наук. - Москва, 1989.

24. Фатиміна В. Журналістська освіта в Німеччині в ХХІ столітті: Проблеми й перспективи // МедіаКритика. - 2005. - Ч. 10.

25. Федоров А.В. Медиаобразование, медиаграмотность, медиакритика и медиакультура // Высшее образование в России. - 2005. - № 6.

26. Чемерис І.М. Медіаосвіта за кордоном: теорії медіаосвіти та коротка історія розвитку // Вища освіта України. - 2006. - № 3.

27. Шариков А.В. Концепция медиаобразования во сторой ступени средней образовательной школы. - Москва, 1991.

28. Янишин О.К. Використання іншомовних друкованих ЗМІ для розвитку професійних комунікативних умінь майбутніх спеціалістів інформаційної сфери // Матеріали науково-теоретичної конференції "Наукові дослідження та методика викладання гуманітарних дисциплін". - Івано-Франківськ, 2006.




Похожие:

Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования iconН. Л. Альварес о создании единого медиаобразовательного пространства в социокультурной среде региона. Базовые модели медиаобразования (2004)
Рой, педагогикой, политикой и правами человека, призвано обеспечить современное общество медиаграмотными гражданами, т е такой аудиторией,...
Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования iconПереведено Центром "Право и средства массовой информации"
Переведено Центром “Право и средства массовой информации” по просьбе Совета Европы
Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования iconПереведено Центром "Право и средства массовой информации"
Переведено Центром “Право и средства массовой информации” по просьбе Совета Европы
Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования iconАктуальность медиаобразования
Оно дает возможность людям понять, как массовая коммуникация используется в их социумах, овладеть способностями использования медиа...
Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования iconАнглийский язык в мультимедийном пространстве рекламного дискурса
Диссертация выполнена на кафедре лингвистики и межкультурной коммуникации факультета иностранных языков Московского открытого социального...
Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования icon"Журналистские свободы и права человека"
Министры государств-участников 4-ой Европейской Конференции министров по политике в области средств массовой коммуникации (Прага,...
Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования iconДокументы
1. /Кара - Мурза С.Г. - Средства массовой информации.doc
Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования iconД дьякова Е. Г. Массовая коммуникация и власть. Екатеринбург: Уро ран, 2002. 299 с. Isbn
Рассматриваются две основные модели, используемые для анализа взаимоотношений массовой коммуникации и власти: модель доминирования...
Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования iconТезисы доклада
Рф обращаются 35 населения, и дает возможность экстраполировать результаты на все общество. Интернет представляет двоякое явление:...
Средства массовой коммуникации в терминологическом пространстве медиаобразования iconОт медиапроектов – к системе медиаобразования (2006)
Идея завершить 2006 год новым проектом – первой Межрегиональной выставкой детско-юношеских сми и литературы для детей и юношества...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов