Глобалізація в контексті концепції ноосфери icon

Глобалізація в контексті концепції ноосфери



НазваниеГлобалізація в контексті концепції ноосфери
Дата конвертации07.09.2012
Размер138.92 Kb.
ТипДокументы

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ В КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇ НООСФЕРИ


Глобалізація, період активного розвитку якої ми сьогодні переживаємо, з моменту свого усвідомлення людством викликає неоднозначну реакцію. Поряд з відвертими панегіриками на її честь, лунають різноманітні побоювання , влаштовуються відчайдушні акції протесту. Але попри такі полярні думки, здається, все ж таки, ніхто не буде заперечувати того, що серед цивілізаційних процесів, які мають місце, глобалізація посідає провідні позиції. Природно, що людський розум у різних своїх проявах намагається вивчити це явище, дати прогнози його розвитку на майбутнє. Економісти підраховують, хто скільки заробить, а хто скільки втратить на цьому, екологи вивчають вплив глобалізації на планетну екосистему, політики намагаються заново поділити сфери впливу і т. д. і т. п. Вельми цікавою в даному плані є позиція філософів, які намагаються відповідно до власних традицій, вивчити це явище в різних його аспектах, проникнути в суть. Ось тут-то і звертає на себе увагу концепція ноосфери, яка була створена видатними вченими XX століття - французом П'єром Тейяром де Шарденом та українцем Володимиром Вернадським і через призму якої якраз і буде дуже зручно поглянути на явище глобалізації.


Власне, ми й спробуємо розглянути глобалізацію в контексті концепції ноосфери та детально зупинимось на її культурологічних аспектах. Але, перш за все, варто розглянути зміст понять "ноосфера" та "глобалізація". Єдиної думки щодо того, що ж таке ноосфера, у вітчизняній науці, яка грунтується на вченні В.Вернадського, немає. Це пов'язано з тим, що вчений не встиг розробити концепцію ноосфери настільки детально, як, скажімо, теорію біосфери. Вона є, по-суті незавершеною, і після його смерті її розвиток відбувався полілінійно. На сьогоднішній день існує декілька розумінь ноосфери, найбільш цікавими серед них, зокрема, є позиція академіка Н.Моісєєва, який інтерпретує її як стан біосфери і суспільства, коли розум людини визначає їх розвиток. Він вводить поняття епохи ноосфери - періоду історії, коли біосфера і суспільство будуть розвиватись як єдиний організм (коеволюція). Оригінальною є позиція представників природничих наук, зокрема фізиків, які тлумачать її буквально (нагадаємо, що в дослівному перекладі ноосфера це "сфера розуму") як нову оболонку Землі, своєрідне інформаційне поле планети. Ці позиції аргументуються, мають багато прихильників і, очевидно, містять в собі значну долю істини. Проте ми в своїй статті грунтуватимемось на тому визначенні ноосфери, яке, на нашу думку, найбільш адекватно та об'єктивно відображає погляди В.І. Вернадського. Отже, ноосфера - це біосфера планети, "просякнута" колективним розумом культурного людства та результатами його діяльності. Тепер розглянемо явище глобалізації. Термін "глобалізація" ( від англ."global" - світовий, загальний) запровадили в науку в 60х роках XX століття теоретики Римського клубу - Е.Ласло, Д.Медоуз, М.Месарович та інші.
Єдиного, завершеного, загальновизнаного визначення даного поняття на сьогоднішній день не вироблено. Однак кілька досить вдалих інтерпритацій все ж таки існує, в яких глобалізація трактується наступним чином : - як "розширення світових соціальних зв'язків, які з'єднують віддалені регіони таким чином, що місцеві події розвиваються під впливом подій, які відбуваються за багато миль від них" (Е.Гідденс); - глобалізація "передбачає, що політична, економічна, соціальна діяльність стає всесвітньою за своїми наслідками" а також "означає, що відбулось посилення взаємодії та взаємозв'язків всередині держав і суспільства та між ними самими" (Д.Гелд); - "історичний процес посилення контактів між різними частинами світу, який призводить до зростаючої одноманітності у житті народів планети" (Р.Робертсон) [8, с.72].


Тобто, коротко кажучи, глобалізацію можна уявити як процес об'єднання людства в єдиний світовий організм.


На початку нашої статті ми згадували про те, що навколо глобалізації точаться запеклі суперечки її прихильників та противників. Так-от у світлі концепції ноосфери питання про те, чи позитивним явищем є глобалізація чи ні, звучить безглуздо. Адже глобалізація є, так би мовити, однією з умов, атрибутом становлення і функціонування ноосфери. Її зародження починається з розвитком людської думки, наукового знання, які переробляють біосферу планети і тим самим сприяють її переходу у якісно новий стан, яким і є ноосфера. Але населення Землі і його думка ніколи б не розвинулись до того стану, коли вони починають змінювати обличчя планети, якби в той же час не відбувалось поступове, крок за кроком об'єднання їх в єдине ціле. П'єр Тейяр де Шарден та В.Вернадський із захопленням описують у своїх працях процес, коли спочатку на рівні племен, родів, потім народів, держав поступово відбувається це велике єднання. Людська думка тим самим починає розвиватись все з більшою і більшою силою та швидкістю, і ось вже в XX столітті людство, завдяки успіхам засобів зв'язку і сполучення поступово стає одним цілим і ноосфера огортає всю Землю. Причому, вчені переконливо доводять, що це явище є наслідком планетної, геологічної еволюції більш глибоким у своїх основах, ніж це можна уявити, а отже й спинити його нічим не можливо. Таким чином, важливим висновком із зазначеного буде те, що глобалізація, як умова формування ноосфери, є наслідком еволюції планети, її сходинкою, і питання про те, чи варто їй сприяти вже не стоїть, завдання тепер полягає у тому, щоб взяти цей процес під контроль, і діяти в "унісон" з ним.


Інша справа, що глобалізацію супроводжують деякі негативні явища, на яких і акцентують свою увагу її противники. Зокрема, ними справедливо помічено, що багато міжнародних організацій намагаються спрямовувати процес глобалізації в інтересах сильних світу цього, насамперед США, і саме їм поки що в основному вона й "служить". Справді, великі міжнародні корпорації отримують з цього неабиякий зиск. Так само, як і наявна світова гегемонія інтересів США, які, розуміючи демократію і майбутнє людства по-своєму, намагаються насадити таке розуміння всім. Тобто вони докладають зусиль, щоб повести "потяг" глобалізації по власних рейках. Тож не дивно, що подібна "глобалізація" в багатьох викликає спротив і, зокрема, в ісламських країнах. Адже ісламська цивілізація, їхня культура, звичаї формувались протягом довгого періоду часу і мають право на власну "інакшість", так само, як мають таке право Китай, Японія, слов'янські народи і інші. Подібний стан породжує і породжуватиме велику кількість гострих кутів і врешті-решт згасання тенденцій панамериканізму є неминучими (що, здається, сьогодні й відбувається). Глобалізація повинна здійснюватись не по чиїсь вказівці "зверху", а, так би мовити, "по горизонталі", на основі інтеграції локальних ініціатив, ґрунтуючись на принципах гуманізму, кооперації і солідарності. Тобто природним, еволюційним є об'єднання людства з ініціативи, інтересів соціальних груп, народів, держав, коли кожна одиниця буде відчувати необхідність і неминучість цього процесу. Адже в противному випадку, як зауважує П. Тейяр де Шарден, люди продовжуватимуть залишатись один одному ворожими, відособленими і все це матиме вигляд примітивної механізації. "Мурашник замість братерства. Замість очікуваного стрибка свідомості - механізація, яка ніби неминуче витікає з тоталізації" [7,с.202-204]. На думку француза це жахливе порушення правил ноогенезу. Люди повинні об'єднуватись своєю суттю, силою любові, тільки такий шлях до ноосфери є істинним. "Вихід для світу, двері для майбутнього, вхід в надлюдство відкриваються вперед і не тільки для деяких осіб, не для одного обраного народу. Вони відкриваються лише під натиском всіх разом, в тому напрямку, в якому всі разом (хоч і під впливом і керівництвом еліти ) можуть об'єднатись і завершити себе в духовному оновленні Землі". [7, с.194] В.Вернадський, розробляючи концепцію ноосфери, досліджує іншу основу, на якій об'єднується людство, а саме, науку, яка вигідно відрізняється тим, що є, по-суті, єдиною і одинаковою для "всіх часів, соціальних середовищ і державних об'єднань. Щоправда, до цього розумінння людство доходить тяжким досвідом історії, тому що і релігія, і державні утворення на протязі тисячоліть намагались і намагаються створити єдність і силою включити усіх в одне єдине розуміння сенсу і мети життя. Такого єдиного розуміння в багатотисячній історії людства не було."[1, c.76]. Так само не здатна, на думку вченого, об'єднати людство й філософія. На таке спроможна і робить це, як уже вище зазначалось, наука, єдина для всього людства.


Наукова думка, яка є основною силою, що творить ноосферу, в сучасному світі дійсно є тим, навколо чого об'єднуються люди різних національностей, релігійних, політичних переконань. Вони заради пошуку наукових істин створюють спільні міжнародні організації, постійно скликають симпозіуми, проводять конференції, на яких узгоджують свою роботу, визначають спільні цілі й пріоритети. Крім того, навколо науки об'єднуються не тільки вчені, але й люди інших професій. Наукові дані, інтелектуальна власність сьогодні є чи не найбільшим багатством і в їхній розвиток вкладаються величезні кошти. Як зазначає російський вчений Л.Лєсков : "Якщо в індустріальному суспільстві основною функцією було виробництво матеріальних продуктів (товару), то в постіндустріальному провідна роль переходить до отримання теоретичних знань" [3, с.4]. А тому неминучим є зростання ролі освіти ( що, власне, й відбувається ). Стає все очевиднішим, що ключ до майбутнього нації у високопрофесійній системі освіти. І те, яке місце посідатиме у світі, що глобалізується, Україна, залежить від того, наскільки ефективно ми зможемо реалізувати той освітній потенціал, який маємо.


Але чи не найцікавішим для дослідження є культурний аспект глобалізації. На ньому ми надалі й закцентуємо свою увагу. І почнемо розгляд культурної взамодії населення планети з найдавніших часів. П.Тейяр де Шарден у книзі "Феномен людини" першопочатково на "молодій" Землі виділяє 5 джерел, в яких зосереджувалось людське життя : Центральна Америка з цивілізацією Майя; Південні моря з полінезійською цивілізацією; басейн Жовтої ріки з китайською; долини Гангу та Інду з цивілізаціями Індії; нарешті Ніл і Месопотамія з Єгиптом та Шумером [7, с.168-169]. Вони в значній мірі розвивались незалежно один від одного і кожен "сліпо" намагався поширити свій вплив на решту Землі. Але в силу різних причин деякі цивілізації занепали і "партія за майбутнє світу" почала розігруватись в Азії та Північній Африці. Спочатку вони перебували в приблизно однаковому становищі, але згодом відбулися зміни, які й визначили такі несхожі між собою обличчя Сходу й Заходу в нашому сьогоднішньому розумінні. Отже, звернувши наші погляди на Китай, ми помітимо дивну річ : ця величезна за обсягом і дуже давня країна наприкінці XIX століття за рівнем матеріальної культури, розвитком науки і техніки, суспільною організацією порівняно із західною цивілізацією перебувала просто-таки в зародковому стані. П.Тейяр де Шарден називає його "безкінечно ускладненим неолітом"[7, с.169]. Пояснити таку ситуацію, на нашу думку, можна особливостями духовного складу Китаю. Однією з найбільш традиційних і давніх китайських релігійно-філософських систем, яка мала визначальний вплив на формування світогляду китайців, є конфуціанство. В ньому знайшли своє втілення прадавні ідеали суспільства Піднебесної і серед них неважко помітити велику пошану до старовини, предків. Ідеальне суспільство уявляється не як таке, що наявне у "світлому майбутньому", а як присутнє в минулому і "забуте" сучасниками. Звідси й намагання відродити втрачені цінності і закріпити їх в суспільних нормах, що в свою чергу покликало до життя "нормативність" китайської культури. Кожен китаєць виконував і виконує чимало віками незмінюваних норм, які складають фундамент китайського суспільства, визначають його суть. Таким чином, консервативність стала на довгі віки обличчям Китаю.


Н.Хамітов у книзі "Історія філософії" визначаючи основні риси східної філософії (філософії Індії та Китаю), наголошує на тому, що "її головною метою було не пізнання світу, а встановлення гармонії людини і світу, зміна світовідношення".[9, c.18]. Гадаємо, що подібне твердження буде багато в чому справедливим для східної свідомості загалом, погляд якої був переважно спрямований в людину, в її суб'єктивність, в глибини людської психіки та фізіології. Звідси й ті вражаючі досягнення східної культури у медицині, методах самопізнання та самовдосконалення, які сьогодні із захопленням переймає Захід. Щоправда, в жертву цим досягненням була принесена активність у світі об'єктивному, і це ще одна причина того відставання у матеріальному виробництві, суспільній організації від цивілізації європейської, Заходу загалом, яке було таким разючим ще наприкінці XIX - поч. XX століття.


Деякі специфічні причини пасивності в об'єктивному світі мала індійська цивілізація. П. Тейяр де Шарден з цього приводу писав: "Індія захопилась метафізикою аж до того, що цим себе загубила. Індія, переважно, район високих філософських і релігійних пошуків. Важко переоцінити містичний вплив, справлений в минулому на кожного з нас цим антициклоном. Але як би ефективно ці потоки не освіжали і не проясняли людську атмосферу слід визнати, що внаслідок надмірної пасивності, відчудженості вони були не в стані облаштовувати Землю. Виступивши у свій час як велике віяння, але лиш як велике віяння свого часу, першопочаткова душа Індії принишкла.". [7, с.169-170]


Таким чином, на певному етапі "пальма першості" в оволодінні світом перейшла в руки народів, які жили в більш західних зонах світу. Саме тут, в долинах Єфрату й Нілу, на берегах Середземного моря, "розум зумів звернутись до фактів, а релігія суміститись з дією".[7, c.170 ] Про релігію хотілося б сказати окремо, адже вона справила чи не визначальний вплив на формування менталітету (свідомості) західної людини з її діяльнісним відношенням до світу. Христянство, яке є, безумовно, відображеннням свідомісті населення даного регіону, достатньо органічно зуміло об'єднати під своїми прапорами таку, здавалося б, різнолику масу. І справа тут, можливо, в тому, що попри велику відмінність між ним і язичницькими релігіями , тим, що їх об'єднувало, була установка на діяльнісне освоєння світу, яка цілком відповідала свідомості народів, які його приймали. Згідно з Біблією, людина, яка є образом і подобою Бога, відповідно до його вказівки повинна ставитись до світу саме діяльнісно, підпорядковувати його собі і керувати ним. Отже той неспокійний дух, який перебував у серцях народів даного регіону, знайшов у новій релігії втілення своїх глибинних прагнень до освоєння світу. Християнство, таким чином, лягло в основу того, що ми називаємо західною цивілізацією.


Минали роки, західна і східна культури розвивались кожна своїм шляхом і, по-суті, окремо одна від одної. Але світ в цілому за ці віки надзвичайно змінився. Настав час, коли думка, знання людства вже не могли залишатись у старій якості. Вони стали фактором нового етапу в еволюції планети, етапу активного становлення ноосфери, однією з умов якого, як ми вже зазначали, є об'єднання людства в єдине ціле, обмін в його тепер вже єдиній свідомості цими знаннями, цінностями, ідеями. Р.Кіплінг у свій час сказав знамениту фразу про те, що Схід є Схід, а Захід є Захід і їм ніколи не зійтись. На щастя й великі помиляються. Зійшлись та ще й як! Саме в їх діалозі, в їх порозумінні, на нашу думку, й лежить ключ до об'єднання людства. І цей діалог вже більше століття як відбувається. Якщо поглянути на сучасні Японію, Китай, Південну Корею і деякі інші східні держави, то важко повірити в те, що ще в XIX столітті їхній рівень виробництва, розвитку науки й техніки, суспільних інституцій безнадійно відставали від аналогічних здобутків Заходу. Сьогодні ми можемо стверджувати, що вони чудово скористалися з діалогу культур і , швидко перейнявши те, що було кращого в цивілізації західної (маються на увазі здобутки в галузі матеріального виробництва), сьогодні, по-суті, вийшли в ряд найрозвиненіших країн світу.


Вплив східної культури на нашу цивілізацію теж важко переоцінити. Відколи європейці сповна відкрили для себе Схід, хвиля зацікавлення ним так і не спадає. Протягом віків Індія, Китай, Японія в основному спрямовували свою пізнавальну енергію на вивчення людини, її духу, психіки і тому, коли Захід зіткнувся з цими досягненнями, він, не чекаючи почав переймати і досліджувати їх. Різноманітні східні гімнастики, бойові мистецтва не одному допомогли покращити здоров'я, відчути себе впевненішим, віднайти в житті нові смисли. Китайська і тибетська нетрадиційні медицини продовжують дивувати нас своїми досягненнями. І не можливо, звичайно ж, не згадати про східні релігійно-філософські системи, такі як традиційний буддизм, дзен-буддизм, даосизм та інші, які знайшли собі вдячних послідовників далеко за межами Азії. Слід зауважити, що переважно вони притягують інтелігенцію, людей з достатньо високим інтелектуальним рівнем, так як ефективно допомагають їм розв'язувати труднощі на шляху духовного пошуку, які, як правило, постають перед людьми даного типу. Західна психологія, по-суті, досить молода наука, в східних релігійно-філософських системах знаходить підтвердження багатьом своїм теоріям, і робить за їх допомогою багато нових відкриттів. Як тут не згадати про зацікавлення індійською філософією, релігією одного з творців концепції ноосфери - В.Вернадського, який у своїх щоденниках не раз наголошував на тому, що вони є багато в чому кориснішими для розвитку наукової думки, ніж аналогічні західні системи. Нам залишається лишень шкодувати, що вчений не пояснив детальніше цю свою думку.


Отже, для об'єднання людства в єдине ціле на шляху побудови ноосфери діалог між Сходом і Заходом має чи не найголовніше значення. З вищесказаного може скластись думка, що Схід виключно переймав у Заходу досягнення матеріальної культури. Це правильно, але до певної міри, тому що та ж ідея найвищої цінності людської особистості, яка виникла в християнському середовищі ,сьогодні поволі, не без труднощів, але вкорінюється в Східних країнах. Європейське мистецтво, філософія мають там теж чимало поціновувачів. Таким чином, теза про те, що цей великий діалог пішов світові на користь, сумніву не підлягає. В крайньому разі, для становлення ноосфери користь від нього очевидна.


Хоча культурний діалог Сходу і Заходу є, так би мовити, найбільш глобальним, проте, звичайно ж , не слід забувати й про взаємодію культур окремих народів, адже ситуація тут є не менш цікавою. Те, що ноосфера є явищем глобальним і вимагає прояву людства як єдиного організму зовсім не означає, що в культурному плані всі народи рано чи пізно повинні об'єднатись в деякій мегакультурі і свої унікальні національні культури принести їй в жертву. Така ситуація є неприпустимою та, зрештою, й неможливою, Хоча подібна спокуса була і, очевидно, буде у сильних світу цього. Шлях до об'єднання людства в культурному вимірі ноосфери, полягає через діалог локальних, національних культур.


Звертаючи свій погляд на день сьогоднішній, слід зазначити, що прототип майбутньої єдиної світової культури вже існує і ним є так звана "західна масова культура". Це є, по-суті, перший тип культури, який поширився на весь світ.


Причиною того, що сьогодні, власне, західна (перш за все американська) культура здобула статус всесвітньої, на нашу думку, лежать на поверхні. І нею є, перш за все, економічна могутність Сполучених Штатів, завдяки якій вони стали на чолі світового прогресу і мають можливість донести свою культуру до всього світу. Ще однією причиною є те (і особливо це стосується України), що на цю культуру є попит, а, отже, відповідно й буде пропозиція. А тому нашим борцям за національну ідею слід докладати свої зусилля не до боротьби із західною культурою, а до розвитку власної. Те, що накопичувалось у нас віками, ті величезні здобутки, які ми маємо, треба ще вміти подати в належному вигляді, в такій формі, щоб це було цікаво людям, тоді й буде довгоочікуваний попит на національний "продукт".


Цікаві думки щодо майбутнього глобальної культури можна зустріти в зарубіжних авторів. В.Табачковський у статті "Гуманізм та проблема діалогу культур" наводить тезу Річарда Уілка про те, що "глобальна культура являє собою структуру спільних відмінностей...Структури та концепції такі як права людини, ідеали краси чи організаційні принципи знаходять всесвітнє розповсюдження. Проте їхнє втілення та застосування можуть мати безліч варіантів.(Брайденбах Й., Цуркіль І.)[6, c.19]. Тут, на нашу думку, зручно буде провести аналогію з платонівською теорією ідей. Тільки його світ ідей ми назвемо "світом культурних концепцій та структур", які й будуть складати каркас майбутньої глобальної культури. Світом речей буде втілення цих концепцій в різних національних спільнотах, і цих втілень може бути безліч. .


Ми живемо в епоху великих змін. Епох подібній цій в історії планети (не кажучи вже про історію людства) було зовсім небагато. І однією з рис, які роблять наш час вийнятковим, є поступове об'єднання населення Землі та інституцій, створених ним в єдиний планетарний організм. На це об'єднання в 20х роках XX століття звернули увагу видатні вчені В. Вернадський, П. Тейяр де Шарден, та поклали його однією з основних умов становлення ноосфери, яка, в свою чергу, постає як результат еволюції планети. Саме виходячи з цього ми беремось стверджувати, що глобалізація по своїй суті не може розглядатись як явище негативне, насаджуване кимось, оскільки, природньо, і вона є ланкою еволюції. Проте, це, звичайно ж, не означає, що вона в сьогоднішньому своєму стані позбавлена вад, серед яких, перш за все, на себе звертають увагу спроби спрямування її на користь певних фінансових кіл або держав. Неоднозачні процеси відбуваються і в царині культурної взаємодії, які пов'язані із вступом її в радикально нову глобальну фазу. Сьогодні діалог культур наближається до своєї кульмінації. Ми вже навіть маємо перший варіант єдиної світової культури, яким є т.зв. "західна масова культура", щодо якої не варто бути надто прискіпливими суддями, адже вона є першою в своєму роді. Слід ще раз наголосити на тому, що з позицій ноогенезу негативні явища, які його супроводжують, є минущими, а подальша глобалізація проходитиме на основі локальних ініціатив, доброї волі та поваги до національних відмінностей.


Список використаної літератури.


1. Вернадский В. И. Научная мысль как планетное явление. - М., 1991. - 272с.


2. Вернадский В. И.: pro et contra / Сост., вступ. ст. коммент. А. В. Лапо. - СПб., 2000. - 872с.


3. Войдет ли Россия в постиндустриальное общество? Беседа с философом и доктором физико-математических наук Л. Лесковым // Наука и религия. - 2000. - №2. - с.4 - 8.


4. Казначеев В. Феномен человека: космические и земные истоки. - Новосибирск, 1991. - 125с.


5. Моисеев Н. Н. Судьба цивилизации. Путь Разума. - М., 2000. - 224с.


6. Табачковський В. Гуманізм та проблема діалогу культур // Філософська думка. - 20001. - №1. - с.


7. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. - М.,1987. - 240с.


8. Політологічний енциклопедичний словник. - К., 1997. - 400с.


9. Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії (проблема людини та її меж). - К., 2000. - 272 c.


Nadurak V.

The globalization in context of the conception of noosphere.

In the article the phenomenon of globalization in context of conception of noosphere is considered. On the basis of analyses of different facts the conclusion about deep correlation (relationship) between phenomenon of globalization and creating of noosphere is made. The culturological aspects of this process are considered in details.




Похожие:

Глобалізація в контексті концепції ноосфери iconВ. В. Надурак Етико-екологічний вимір ноосфери
Г. Марушевський, М. Кисельов та інші, часто звертаються до концепції ноосфери, вирішуючи актуальні питання своєї галузі знань. Проте,...
Глобалізація в контексті концепції ноосфери iconВ. В. Надурак Поняття ноосфери: філософський аналіз
З огляду на це метою статті буде аналіз поняття ноосфери. Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: вивести...
Глобалізація в контексті концепції ноосфери iconЛ. А. Найдьонова
Перспективи розвитку медіаосвіти в контексті болонського процесу: процесуальна модель медіакультури (2007)
Глобалізація в контексті концепції ноосфери iconПро проект концепції реформування країни від всеукраїнської громадської організації "Успішна Україна"
Дещо несподівано по електронній пошті одержав запрошення на обговорення даного проекту
Глобалізація в контексті концепції ноосфери iconН. М. Духаніна аспірант Інституту вищої освіти апн україни медіатехнології як мотивація студентів до навчання
Духаніна Н. М. Медіатехнології як мотивація студентів до навчання // Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов