В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу icon

В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу



НазваниеВ. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу
Дата конвертации07.09.2012
Размер96.51 Kb.
ТипДокументы

УДК 172.4

ББК 87.71

к. філос.н Надурак В.В.

Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу

В статті досліджується питання впливу процесу глобалізації на розвиток системи моралі. Автор прагне застосувати до аналізу поставленої проблеми елементи синергетичної парадигми. Робиться висновок про велику ймовірність появи універсальної етики, проте конкретні її форми на даний момент не можуть бути визначені. Автором піддається критиці ідея комунікативного дискурсу за те, що вона ігнорує ірраціональну складову моралі. Дослідження міжкультурної взаємодії у сучасному світі завершується висновком про оптимістичність її перспектив.

^ Ключові слова: глобалізація, мораль, синергетика, біфуркація, універсальна етика, норма, цінність.

Останнім часом роздуми над проблемою впливу глобалізаційних процесів на мораль знайшли широке відображення в різноманітних публікаціях багатьох авторів. Серед них – К.-О. Апель, Ж. Бодрійяр, Ю.Габермас, А.Назарчук та ін. Точиться чимало дискусій стосовно того, якою має бути мораль у глобалізованому суспільстві, тобто як співіснуватимуть люди, керовані різноманітними партикулярними етичними системами: чи виникне єдина універсальна етика, чи ми приречені на перманентний конфлікт та непорозуміння, або ж можливі інші варіанти? Приблизно в колі цих питань розташоване предметне поле нашого дослідження. Отож, метою статті буде аналіз тих змін у системі моралі, які виникають під впливом процесу глобалізації.

Розпочнемо з констатації цілком очевидного факту, який проте дозволить нам зробити згодом ряд необхідних висновків: мораль являє собою складну систему, яка перебуває в стані постійного розвитку. Виходячи з цього цілком логічним буде застосувати до її вивчення окремі положення теорії нелінійної динаміки (синергетики), яка власне і спрямована на вивчення розвитку складноорганізованих систем в різних сферах реальності.

Коли йде мова про структуру моралі, то, переважно, виділяють два її елементи: моральна свідомість та моральна практика. Проте, на нашу думку, краще зрозуміти розвиток моралі можна за умови, якщо до її структури відносити ще й ті фактори, що на нього впливають. Мораль є відкритою системою, яка у своєму становленні зазнає дії різноманітних чинників, отож, вивчаючи її структуру, їх необхідно враховувати. Мораль відірвана від них може існувати лишень в нашій уяві. Аналіз таких факторів впливу, має бути темою окремого глибокого дослідження. Проте, в загальному, вони можуть бути класифіковані як біологічні та соціальні. Серед останніх сьогодні один із найзначніших вплив на систему моралі помітний з боку процесу глобалізації, який поступово охопив усі земні спільноти.

Глобалізація є тим фактором, що виступає вагомим «подразником» для моральних систем.
Головний виклик, який вона ставить перед нами, полягає у проблемі співіснування окремих культур та моральних систем. Та взаємодія, яка налагоджується між народами і наявність глобальних проблем, що потребують спільної дії, породжують необхідність, як мінімум узгодження партикулярних етичних систем, або ж появи універсальних моральних норм. В даному випадку, можна сказати, що глобалізація стосовно моралі є керуючим параметром. А останні при певних показниках змінюють поведінку системи [6]. Одним із можливих та найреальніших варіантів подальшого розвитку системи є т зв. “універсальна етика” (ми під нею розуміємо всезагальні моральні норми, які діятимуть, насамперед, в тих сферах, у яких існує нормативний дефіцит). Проте, навіть, у випадку розвитку системи саме в цьому напрямі, однозначності у передбаченнях бути не може – наскільки універсальною буде така етика, як будуть узгоджуватись традиційні та універсальні етичні норми, які взаємодії виникатимуть між традиційними моральними вченнями і т.п. – на ці запитання не має і не може бути однозначної відповіді, а є прогнози. В розвитку складноорганізованої системи рано чи пізно наступають фази нестабільності (біфуркації), коли втрачає силу детермінізм, а подальший розвиток стає непередбачуваним і, часто, залежить від незначних, випадкових факторів. В нашому випадку, єдиним чітким фактом є сама необхідність нормативного узгодження дій різних частин людства в тій чи іншій сфері, у якій вони співпрацюють, взаємодіють і неминуче конфліктують. Проте однозначно стверджувати яким буде подальший розвиток неможливо.

В даному контексті варто згадати проект комунікативного дискурсу К.Апеля та Ю.Габермаса. Він, за задумом його творців і прихильників, повинен встановити моральну регуляцію в тих сферах глобального суспільства, де у ній є необхідність. Проте, на нашу думку, такий проект не може бути реалізованим у тому вигляді, в якому вбачають його прихильники. Ідея комунікативного дискурсу коріниться у ґрунті Просвітництва, з його надмірною вірою у силу людського розуму. Вона орієнтується на раціональну складову моралі, проте не враховує ірраціональний її бік. Люди продовжуватимуть виконувати ті чи інші моральні норми, попри раціональні аргументи (навіть дуже переконливі), які їх спростовують і аргументують необхідність заміни. У слідуванні тим чи іншим моральним нормам ми в значній мірі керуємось не тільки розумом, але й почуттями прив’язаності, любові до рідної культури і т.п., які, зрештою, й роблять мораль однією з найконсервативніших сфер суспільної свідомості. Якщо вдатись до психологічної характеристики, то можна зазначити, що у випадку прийняття моральних норм, які не співпадають з тими, які людина сповідувала тривалий час і які вона вважає рідними собі, неминуче з’являється почуття близьке до страху, гріховності, переживання ситуації, як зради. І раціональна аргументація в таких випадках часто виявляється безсилою.

В минулі віки у подібних ситуаціях часто спрацьовував силовий фактор (примус), або ж виникала поверхневість у виконанні раціонально виправданих та загальноприйнятих норм. Ідея ж комунікативного дискурсу примус як такий виключає, а формалізм, звичайно ж, не дасть очікуваних результатів (зрештою, як показує досвід, він є одним з головних факторів руйнації моральних систем).

Ю.Габермас у статті “Вчитися на досвіді катастроф?” [5], наголошуючи на необхідності ціннісної переорієнтації населення для подолання проблем, які супроводжують глобалізацію, звертає увагу на те, що першими адресатами цього проекту мають бути активні члени громадянського суспільства (інтелектуали, соціальні рухи, неурядові організації і т.п.). Проте, крім вище наведених аргументів, цьому перешкоджатиме той факт, що далеко не у всіх країнах світової спільноти розвинуті інституції громадянського суспільства, через які міг би розвиватись, за задумом Габермаса, комунікативний дискурс, отож, він не може бути на даний момент настільки ефективним, наскільки того вимагає ситуація. Хоча й це не означає його абсолютної безперспективності, але варіанти таких перспектив поки що не постали у всій своїй очевидності.

Проте, ідея раціонального комунікативного дискурсу, на нашу думку, містить у собі одну суттєву перевагу, яка може зробити його цілком дієздатним. Це перевага мобільності.

Темпи розвитку сучасного світу можуть бути визначені як надшвидкі. Багато дослідників у даному контексті зауважують, що мораль не встигає за розвитком суспільства і зокрема техносфери. Робиться висновок про необхідність моралі бути мобільнішою, щоб адекватніше реагувати на виклики сучасності. Проте притаманний їй консерватизм та традиціоналізм часто стоїть на перешкоді цьому. Саме, тут звертає на себе увагу раціоналістична течія в етиці (Сократ, Кант, Габермас, Апель та інш.), що вбачає основою моралі раціональну складову. Отож, питання може бути поставленим наступним чином: мораль не є в своїй основі раціональною, проте чи не слід їй такою стати? Як засвідчує історичний розвиток моралі раціональна складова в ній постійно зростає. Отож, чи не в цьому вихід для майбутньої її еволюції? Чи не треба вести мову про появу нової раціоналістичної традиції? Сподіваємось найближче майбутнє дасть відповідь на поставлене питання.

Проблема взаємодії різноманітних моральних систем у глобалізованому світі, вкладається у більш широкий контекст міжкультурної взаємодії, зрештою, вона є її частиною. Дискусія про перспективи співіснування культур у глобальному світі є однією з найгостріших у сучасних гуманітарних науках. В ній сторонами постійно наголошується на конфліктності такого співіснування, звідки часто робляться песимістичні прогнози про майбутнє людства і, зокрема, заперечується можливість універсальної етики. Проте такий песимізм, на нашу думку, є марним. Насамперед, треба відзначити, що конфлікт як такий, є абсолютно нормальним явищем, яке має місце в різних сферах буття, і саме буття без нього уявити неможливо. Діалектична пара “конфлікт-мир” належить до найфундаментальніших у світі, в якому ми живемо. Більше того конфлікт є корисним, про що було немало сказано вченими-конфліктологами, отож, дана теза може бути сприйнята як аксіома.

Сьогодні, у процесі зближення культур, тісної їх взаємодії відбувається взаємопроникнення тих чи інших елементів (випадкове, цілеспрямоване, часто, навіть, із силовим відтінком). Окремі з чужородних елементів засвоюються національною культурою і стають “своїми”, інші – відкидаються. Це природно. Даний процес, до речі, має місце у різних середовищах, наприклад, у людському організмі. Інородні елементи, які в нього потрапляють, можуть бути засвоєні (напр. їжа, ліки і т.п.), або відторгнені (пересаджені органи, ворожі мікроорганізми тощо). Подібний процес відбувається і з культурними “організмами”. Кожна культура має своє віками сформовані цінності, ідеї, традиції, які є її суттю, наче ключові елементи, константи людського організму. Отож, коли відбувається спроба їх заміщення, десакралізації (навіть у незначній мірі), то бурхлива реакція відторгнення, несприйняття є очікуваною. Спрацьовує те, що можна було б назвати “культурним імунітетом”. Має місце конфлікт. Проте це не повинно породжувати песимізм щодо можливостей їх (культур) подальшого співжиття. В ході такої взаємодії обов’язково виявляються елементи, які сприймаються культурним організмом і згодом стають невід’ємною його частиною (цей процес американський дослідник Томас Л. Фрідмен назвав “ґлокалізацією”). Такий звичайний алгоритм розвитку будь-якої культури, кожна з яких розвивалась, збагачуючись в діалозі з іншими і, з іншого боку, жодна з них не могла розвиватись у “замкненому просторі”.

Зрештою, якщо продовжувати ці паралелі, то можна зауважити, що кожна людина є носієм неповторних, культурних традицій, цінностей, звичаїв, зрештою, світогляду як такого, які відрізняють її від інших, навіть найближчих людей. Час від часу мають місце світоглядні, або ж інші конфлікти, проте вони не заважають людям жити разом і творити ту цілісність, яку ми називаємо суспільством. В повній мірі, на нашу думку, така ситуація стосується і культурного співіснування.

Інколи інакшість, відмінність, постаючи перед очима дослідника у всій своїй повноті, здатна лякати. За приклад може слугувати Жан Бодрійяр, який у праці “Прозорість зла”, розмірковуючи про відмінності культур, наголошує на їхній “вічній непримиренності” та силі “всесвітнього відштовхування”, яка панує між ними. В нього культурна відмінність є непримиренною, тотальною, без надії на розуміння: “Нема вирішення проблеми того, що Чуже” [3, с.207]. Проте такі висловлювання скидаються на позицію людини настільки пригніченої відчуженням, що вона вже не здатна помічати позитивних модусів у взаємодії між людьми, культурами, народами. Зрештою, саме таким духом проникнута уся вищезгадана праця Ж.Бодрійяра. Властивий постмодернізмові акцент на запереченні настільки сповнює її, що інколи доводить сказане ним до абсурду. Очевидно, Ж.Бодрійяр, прагнучи показати іншу сторону буття, виявився поглинутим нею.

Підтвердженням такої оцінки може слугувати й наступний парадокс. В “Прозорості зла” автор, як одну з провідних, покладає думку про єдність добра та зла і неможливість їх взаємовідстороненого існування і вивчення. Проте, на його думку, в історії людської культури чітко помітно тенденція до ігнорування зла. Наче прагнучи відновити своєрідний дослідницький баланс, він глибоко аналізує феномен зла на тлі сучасності. Саме тут він, на нашу думку, впадає у іншу крайність, по-суті, дзеркальну до тієї, яку критикує. Він ігнорує (свідомо чи ні?) добро, знову ж таки, як було вище зазначено, не помічає модусів добра у сучасному світовому бутті. Таким чином, його праця стає схожою на проповідь передвісників апокаліпсису, яка сповнена описом повсюдності зла та своєрідним міжрядковим закликом: всепокайтесь, бо кінець близько.

На сторінках “Прозорості зла” Бодрійяр з властивою йому образністю відзначає вразливість Заходу перед “маленьким, потворним архаїчним мікробом” [3, с.126], під яким він розуміє ті специфічні засоби, з допомогою яких ісламський світ, в обличчі своїх радикальних представників, воює із Заходом. Йдеться про показову смертну кару, прокляття і т.п., що миттєво поширюється по світових медіа-каналах, та наводить на цивілізований світ первісний страх. Він порівнює ці елементи із вірусами, що потрапляють в тіло західного людства, і яке у свою чергу виявляється абсолютно безсилим перед ним.

Продовжуючи думку Бодрійяра, можна у свою чергу зауважити, що він не бере до уваги той факт, що Захід вже давно “заразив” ісламський світ значно більшою кількістю подібних вірусів, якими є потяг до постійних змін, технічного прогресу, розкоші у її західному варіанті, класичної західної освіти, популярної масової культури і т.п. Причому ці “віруси проникнули в східні культури значно давніше і діють значно ефективніше (і підступніше). Те, що він називає “архаїчним мікробом”, є вже радше антитілом, яке виробили ісламські суспільства у відповідь на “західні віруси”, або ж його модифікацією, яка тепер загрожує західному світові. З цією модифікацією важко боротись адже в ній архаїчний елемент, як-от, джихад, прокляття і т.п. поєднались з такими елементами західної культури, як технічні новації, що робить її особливо небезпечною. Прокляття ісламських радикальних лідерів, показова смертна кара (і теракт, як її різновид) завдяки західним технічним інноваціям здійснюються надзвичайно легко та ефективно – вражається все більша кількість людей, а інформація про це швидко поширюється на весь світ, породжуючи хворобу страху.

Таким чином, аналіз сучасного етапу розвитку моральних систем на тлі соціального життя дозволяє зробити висновок про значний вплив на нього процесу глобалізації, який, користаючись мовою синергетики, є по відношенню до неї одним із керуючих параметрів, що поволі змінює розвиток системи (моралі). Одним із найімовірніших варіантів її розвитку є постання (актуалізація?), принаймні, окремих принципів, норм, які можна віднести до універсальних, та їх конституювання у систему універсальної етики. Розвиток сучасної культури засвідчує високу ймовірність такого перебігу подій. Відповідно дослідження тих елементів сучасних етичних вчень, які зможуть претендувати на універсальність, є достатньо перспективною темою для подальших досліджень.


  1. Апель К.-О. Обґрунтування етики відповідальності // Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь,1996. – с.46 – 60.

  2. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла / http://www.philosophy.ru/library/baud/zlo.html

  3. Бодрийяр Ж. Прозрачность зла. – М.: Добросвет, 2000

  4. Назарчук А.В. Этика глобализирующегося общества / http://www.nazarchuk.com/ogl.html

  5. Хабермас Ю. Учиться на опыте катастроф? Диагностический взгляд на 20 век / http://www.politizdat.ru/article/15/

  6. Хакен Г. Самоорганизующееся общество / http://spkurdyumov.narod.ru/Haken51.htm


V.Nadurak

Transformation of morality in the globalization’s process of the modern world

In the article the question of the influence of the process of globalization on the development of the morality system is investigated. The author aspires to apply the elements of the synergetycal paradigm to the analysis of the raising problem. The conclusion about great probability of the emersion of the universal ethics is drawn, however its concrete forms can’t be definite at that moment. The author criticizes the idea of the communicative discurs for that it ignores the irrational constituent of the morality. The research of the intercultural interaction in the modern world is ended with the conclusion about optimisticity of its perspectives.

Key words: globalization, moral, synergetic, bifurcation, value, universal ethic, norm.




Похожие:

В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу iconІ. В. Козлик Івано-Франківськ методологічний стан сучасного українського літературознавства: деякі аспекти проблеми надруковано у науковому збірнику: Русская литература
Методологічний стан сучасного українського літературознавства: деякі аспекти проблеми
В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу iconІ. В. Козлик Івано-Франківськ методологічний стан сучасного українського літературознавства: деякі аспекти проблеми надруковано у науковому збірнику: Русская литература
Методологічний стан сучасного українського літературознавства: деякі аспекти проблеми
В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу iconПогоджено: Затверджено
Кваліфікаційні особисто-командні змагання I po-3 для собак службових порід на чемпіонат світу fci
В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу iconІгор Козлик Категорія „відображення” І проблема вихідного постулату в методології сучасного літературознавства
Надруковано у виданні: Вісник Прикарпатського університету. Філологія. — Івано-Франківськ: Плай, 2005. — Вип. Ix–X. — C. 19–28
В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу iconПитання енергозбереження в трансформаторах
Потужність, що отримується навантаженням трансформатора менше ніж потужність, що споживається на вході первинної обмотки внаслідок...
В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу iconГлобалізація в контексті концепції ноосфери
Ось тут-то І звертає на себе увагу концепція ноосфери, яка була створена видатними вченими XX століття французом П'єром Тейяром де...
В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу iconВасиль Якович Струве (15. IV. 1793-23. ХI. 1864)
У 1833 р. Струве ввійшов до складу комісії з організації І будівництва Пулковської обсерваторії, а у 1839 р був призначений її директором...
В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу iconТема економічна думка стародавнього світу та середньовіччя. Меркантилізм
Процес вивчення курсу історії економічної думки багато в чому залежить від вдалого використання та співставлення раніше отриманих...
В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу iconГалілео Галілей (15. II. 1564 I. 1642)
Зоряному віснику 03. 1610 р. Ця робота, що підривала основи птолемеєвої системи світу, стала сенсацією. Реакція церковних кіл була...
В. В. Трансформація моралі у процесі глобалізації сучасного світу iconЗед в Україні. Суб’єкти зед
Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов