Кому заважає у Житомирі трамвай icon

Кому заважає у Житомирі трамвай



НазваниеКому заважає у Житомирі трамвай
Дата конвертации27.09.2012
Размер108.24 Kb.
ТипДокументы

Кому заважає у Житомирі трамвай,


або неупереджений погляд на актуальні містобудівні проблеми міста.


20 вересня ц.р., у Житомирському телецентрі відбувся перший в сучасній історії міста Громадський форум, головною метою якого, за задумом його організаторів, повинно стати активне залучення членів міської громади до вирішення нагальних проблем міста. Відтак, залучаючи громадськість до вирішення важливих питань соціально-економічного та духовного життя міста, допомогти владі вирішувати наболілі питання функціонування складного міського організму та покращити добробут його жителів. Нагода висловити своє бачення назрілих проблем міста та шляхи їх вирішення випала й авторові цих рядків. Безумовно, за браком часу, на форумі ці проблеми були висловлені конспективно. У більш розгорнутому вигляді через газету “Місто” я адресую їх міському голові та її команді. Щиро сподіваюсь, що вони підуть всі нам на користь.

Тему для даної статті (із задуманих автором циклу статей про проблеми міста) підказала інформація, що промайнула на початку жовтня на шпальтах місцевих газет, а також у республіканській газеті “День”, суть якої зводиться до того, що найближчім часом у Житомирі планується ліквідувати останню (і єдину) трамвайну колію. Буцімто, подібний крок має суттєво поліпшити транспортні проблеми міста. Свята наївність. Подібна заява, м’яко кажучи, не могла залишити байдужими багатьох житомирян. Особисто я не знайомий з автором цієї “новації” паном Яремчиком, але своє бачення проблеми подальшої долі житомирського трамваю вважаю за потрібне висловити. Безумовно, в нашій розмові не обійтися хоча б без стислого історичного екскурсу в суть більш загальних міських проблем, які накопичувалися протягом останнього півстоліття, як не обійтися і без порушення давно назрілих містобудівних проблем міста в цілому.

Розпочнемо з трамвая. Житомирський трамвай має давню і унікальну в своєму роді історію. Його поява у губернському Житомирі відноситься до 1899 року (в Житомирі він став до ладу третім в Україні і сьомим – в Російській імперії). В цілому ХІХ століття, незважаючи на певні катаклізми, було прихильним до Житомира. Зокрема, приріст міського населення протягом століття зріс майже у 20 разів. Подібних темпів росту місто не знало протягом свого подальшого існування. Нагадаємо, що у 50-х роках ХІХ століття Житомир був п’ятим містом в Україні за чисельністю населення, поступаючись, скажімо, Києву, лише двома тисячами мешканців. Тож найкращий театр у південно-західному краї, дві чоловічі і жіноча гімназії, бібліотека, музей, окружний суд, величний Свято-Преображенський кафедральний собор, кафедральний костьол св.Софії, Михайлівський храм прикрасили місто, а житомирські бульвари зажили слави одних із найкращих в Російській імперії. Цілком логічним було впровадження у місті трамвайного сполучення, яке швидко стало улюбленим видом транспорту житомирян.
Вже перед Першою світовою війною у місті діяло п’ять трамвайних маршрутів. І тільки початок війни зашкодив впровадженню ще п’яти маршрутів. П’ять маршрутів застало і повоєнне покоління.

У кінці 50-х, на початку 60-х рокв ХХ століття конкуренцію житомирському трамваю склав тролейбус. Трамвайні колії було перенесено з центральних вулиць на другорядні. А невдовзі міська влада, піддаючись тенденціям і моді, що охопила деякі великі міста, практично усунула трамвай з вулиць Житомира, врешті залишивши діючим лише 5-й маршрут “Центр-Льнокомбінат”. У 1975-80-х роках було намагання міської влади надати трамваю друге дихання і прокласти нові маршрути. Але далі розмов справа не зрушила.

Зрозуміло, що ліквідацію окремих маршрутів у Києві можна виправдати з економічної точки зору. Адже на великі віддалі трамвай ефективно замінило метро. Проте, коли мова йде про категорію міст рівня Житомира, такий підхід фахівцями (підкреслюю, фахівцями) визнано недоцільним іф навіть шкідливим. Справа в тому, що міський трамвай, попри значні витрати для його облаштування, був і залишається найнадійнішим (насамперед з точки зору погодних умов), найефективнішим і най рентабельнішим міським пасажирським транспортом. За останнє красномовно свідчать факти. Скажімо, за 2005 рік єдиний житомирський трамвайний маршрут перевіз 15,6 млн. Пасажирів і додав до міської казни 2,1 млн. Гривень.

Тож невиважені заяви про ліквідацію трамвая нам вбачаються абсолютно не аргументованими і помилковими, навіть шкідливими, як з економічної, итак і з історичної точок зору. Для житомирян трамвай був і залишається візитівкою міста, а враховуючи невідворотність розширення меж міста та з існуючими в місті транспортними проблемами, про що йтиметься далі, знищення трамвая може привести до непоправних наслідків.Невже й насправді пан Яремчик вважає, що знявши останній трамвайний маршрут, за допомогою автобусів міська влада вирішить транспортні проблеми міста? Глибоко помилкове судження, яке притаманне багатьом сучасним керівникам різноманітних ланок, які звикли мислити містечковими масштабами. Цей список можна було б продовжувати. Нагадаємо п.Яремчику і подібним “ініціаторам”, що Житомир за економіко-географічною градацією належить до розряду крупних міст (саме крупних) України. До цієї групи входять міста з населенням від 200 до 500 тисяч населення. Незважаючи на процес депопуляції в Україні (перевищення смертності над народжуванністю), в Житомирі станом на 1 жовтня 2006 року налічується 274 тис. осіб. Нагадаємо, що максимальна кількість мешканців в Житомирі була на початку 90-х років і становила 305 тис. осіб.

Що ж до автобусів, які на думку п.Яремчука мають замінити трамвайний рух, то хочу його розчарувати. Вітчизняний автобусний парк лише стає на ноги, і комфортабельних пасажирських автобусів ми ще не скоро дочекаємося на вулицях наших міст. По-друге, хочу висловити думку, яка, певне, прийдеться багатьом не до снаги. Йдеться, як ви здогадалися, про маршрутки. Зазначимо, що у Європі, куди ми намагаємося потрапити, маршрутки, як міський транспорт, є справжнім нонсенсом для міст. Але в Україні все не як у людей. Буквально останні 2-3 роки їх безконтрольне збільшення запрудило наші міста як епідемія. Не виключенням став і Житомир, з абсолютно не пристосованими для такого потоку машин транспортними артеріями. 2006-го року у місті перевезеннями займається 225 маршруток, які ускладнюють і без того складні транспортні проблеми міста. Безумовно, у виправленні тупикової ситуації, що склалася, крайностей не повинно бути, але проблему слід негайно вирішувати. Люди добрі, подивіться, у що перетворилися центральні магістралі міста! Де подівся зелений, спокійний, привабливий для життя Житомир?

Вже стало небезпечним для пішоходів пересуватися нашими вулицями, а тим більше переходити дорогу. Водії перестали дотримуватися елементарних правил їзди, часто знаходячись у нетверезому стані. Лише цього року у місті зареєстровано 905 автопригод, яких загинуло 20 осіб, 42 отримали серйозні травми. А щодо екологічного стану на наших вулицях, то вже настала пора оголошувати в місті надзвичайний стан. У сумі з вуличною відрижкою старих машин, завезених з усього світу, з чорнобильською своєрідною харчовою добавкою та курцями, які палять і палять абсолютно скрізь, незважаючи на Указ Верховної ради і Постанову Кабінету міністрів про заборону паління у громадських місцях, повітря стало катастрофічно загрозливим для пересічного міського жителя.

Вихід з положення нам вбачається у наступному. Щоб взяти некеровану ситуацію під контроль, слід негайно провести перереєстрацію усіх діючих маршрутів і залишити лише ті з них, які зв’язують приміські села лише з передмістям. Всі ж бажаючі дістатися у своїх справах до центра міста мають користуватися звичайним міським транспортом (тролейбусами, трамваями, автобусами). А якщо ж у комплексі з вирішенням даної проблеми запроектувати і облаштувати з усіх напрямків в’їзду до міста нові приміські ринки, як це було до жовтневого перевороту у нашому місті, то врешті відпаде потреба пересічному селянинові їхати для реалізації своєї продукції обов'язково на Житній ринок, тобто у центр міста. До речі, про Рини Житомира ми поговоримо окремо у наступній нашій статті. А за рік-другий маршрутки взагалі слід прибрати з карти міста, замінивши їх цивілізованими транспортними засобами. Що ж стосується моральної, етичної, правової та екологічної оцінок функціонування “богданчиків” та їх сородичів, то вести цивілізовану розмову у нашому суспільстві ще зарано. Це не про нас. Ви тепер, сподіваюсь, зрозуміли, що на трамвай слід молитися, а не висказувати крамольні пропозиції на кшталт про його ліквідацію.

Грандіозний урбаністичний переворот, коли після скасування колгоспного кріпосного права тисячі династичних селян-орачів мігрувало до Житомира на пошуки “ліпшої доленьки” припадає на 70-ті роки минулого століття. Житомир поглинув у свої межі багато приміських сіл, але у цій справі тодішня влада не завжди була послідовною. Як згадує колишній перший секретар Житомирського міського КП України В.Є.Островський, у 1973 році планувалося поділити Житомир на три, а не на два внутріміські райони, включивши до меж міста селища Гуйва і Новогуйвинськ та більшість прилеглих сіл, як Зарічанський район. Та цей, конче необхідний та логічний крок тоді заблокував голова міської ради Я.Ткачук. Тим самим він, як виявилося згодом, заподіяв неабияку шкоду для міста на багато років вперед, штучно стримавши територіальний розвиток Житомира на майбутнє. Адже більшість обласних центрів України (Вінниця, Суми, Чернігів, Полтава, Хмельницький, Рівне, Луцьк та інші) ще у 70-х роках включили до міської мережі всі прилеглі до міста території, що входять у межі об’їздної дороги. Що ж стосується Житомира, то балачки про наведення елементарного порядку у цій справі точаться вже понад 30 років, а віз і нині там. Згадаємо хоча б гучні і неодноразову заяви з цього приводу колишнього мера Г.Булавкова. А відтак у місті склалася майже комедійна ситуація. Судіть самі. Взяти, наприклад, всім добре відомий хутір Довжик, до речі, забудований сучасними котеджами далеко не найбіднішими мешканцями обласного центру, і який де-факто знаходиться в межах міста. Насправді ж, хутір Довжик, виявляється, знаходиться в підпорядкуванні не міста, а Житомирського району, а його жителі мають сільський статус і відповідні пільги, якими користуються мешканці села. Коментарі, як кажуть, зайві. Або візьмемо горезвісну вулицю Андріївську, яка починається у Житомирі, а закінчується... в селі. І як наслідок: у двох няньок дитя без ока. Зазначимо, що мешканці цієї вулиці багато років поспіль у боротьбі за виживання, мешкаючи без елементарних комунальних послуг та облаштування.

Подібних прикладів безліч. Тому міській раді для наведення елементарного порядку слід діяти рішуче. Концептуальне вирішення даної проблеми нам вбачається у наступному. На першому етапі слід негайно, із залученням обласної і Верховної рад, визначити межі міста, включивши до його меж всі населені пункти, що обмежуються окружною дорогою. Без визначення юридично закріплених меж міста годі й говорити про вирішення інших, похідних від цієї, нагальних проблем міста. А далі – міській владі слід впритул зайнятися корегуванням морально застарілого Генерального плану міста, згідно з яким давно напрошується подальший архітектурно-планувальний розвиток міста у напрямку на правий берег Тетерева, у бік Зарічан, Станишівки, Гуйви. Новогуйвинська, Озерного та ін. населених пунктів, які вже давно стали єдиним цілим з житомирським міським організмом, та зі створенням там відповідної сучасної інженерної і соціальної інфраструктури. Одночасно слід упорядкувати міську мережу у західному (Новоград-Волинському) та південно-західному (Чуднівському) напрямках, включивши в перспективу, як стратегічну мету (безумовно, із залученням коштів Кабінету міністрів), продовження спорудження окружної дороги навколо Житомира від Новоград-Волинського до Чуднівського напрямків, тобто повністю завершити кільце навколо міста. Доречно буде сказати, що днями Київська обласна державна адміністрація прийняла рішення про спорудження 200-кілометрової окружної дороги навколо Києва. Якщо ми не вирішимо питання про завершення будівництва об’їздної дороши навколо Житомира, то завтра буде запізно. Кількість машин, що збільшується з геометричною прогресією, завтра поставлять місто у безвихідь. Нагадаємо, що житомирська ділянка дороги Київ-Чоп є важливою складовою міжнародного транзитного коридору Захід-Схід, її протяжність у межах області становить понад 200 кілометрів.

У контексті вищесказаного, для поліпшення транспортної інфраструктури Житомира необхідно перенести приміську автостанцію у будівлю центрального автовокзалу, а останній – розмістити у порожніх будівлях колишнього аеропорту (з відповідною регенерацією цих приміщень). Такий крок значно зменшить (а часом, будемо сподіватись, й припинить) потік щоденних сільських маятникових мігрантів – постачальників і реалі заторів продуктів харчування для міських жителів до центру міста. Звільнену територію ж, яка налічує десятки історичних об’єктів, слід регенерувати під історичне призначення (про ці проблеми, сподіваємося, ми з вами поговоримо окремо). А щодо долі колишнього воєнного аеропорту Озерне, який знаходиться на межі остаточного запустіння і руйнування, то слід на рівні Кабінету міністрів порушити клопотання про його переобладнання у сучасний цивільний міжнародний аеропорт – дублер Києва. Реалізація цього проекту набуде великого резонансу і дасть поштовх для подальшого розвитку Житомира. Насамперед підсилить місто утворюючий ефект. Зокрема, місто отримає додаткові інвестиції, нові робочі місця, що дозволить частково ліквідувати безробіття, та врешті додасть престижу для міста в цілому. Безумовно, що до нового центрального вокзалу (до речі, центральні автовокзали у багатьох містах, зокрема у Хмельницькому, Львові та ін. вже давно винесені за місто) та в міжнародний аеропорт “Озерне” доцільно прокласти новий трамвайний маршрут. Автоматично відпаде потреба у численних маршрутках. Доцільно прокласти нові трамвайні маршрути також з вулиці Руднянської на Мальованку, з Богунії (через Ватутіна) на новий автовокзал, з’єднати Мар’янівку з центром через Сінний та Житній ринки, Мальованку (через Подільський міст та вулицю Котовського) з новим автовокзалом, Чуднівську вулицю з міським кладовищем та ряд інших. Одночасно слід з’єднати сучасною автомобільною трасою майбутній міжнародний аеропорт з об’їздною окружною дорогою, що дасть можливість коротшим шляхом протягом однієї години доїжджати з Озерного до Києва і навпаки.

Зменшити потік щоденних мігрантів до центру міста може такий важливий чинник, як децентралізація розміщення офісів, численних контор, перенесення промислового виробництва на його периферію. Гострою проблемою, яка потребує негайного вирішення, є впровадження одностороннього руху на вулицях Київській та Великій Бердичівській. Для вирішення цього питання слід для Київської зробити дублером вулицю Косовського, відкривши новий трамвайний маршрут Центр-Новий автовокзал; для другої – реконструювати вулиці Фещенка-Чопівського (з прорізкою до Бердичівського мосту) та 1-го Травня з продовженнм її на вулицю Вітрука.

Вся логіка урбанізаційного процесу на початку ХХІ століття переконливо свідчить, що в перспективі людство буде вишукувати можливість освоювати під селитебні території ділянки максимально наближені до природи. Про це свідчить процес переміщення значної частини міських жителів за формальні межі міста у місця більш сприятливого проживання (Зарічани, Станишівка, Глибочиця, Оліївка, Сонячне, Кам’янка, Довжик та ін.). Цей процес буде набувати незворотного характеру і переконливо свідчить, що проект “Великий Житомир” давно визрів, має право на життя і повинен спільними зусиллями всіх зацікавлених сторін якнайшвидше бути реалізованим. Інакше нащадки нас не зрозуміють і не вибачать. А реалії життя рано чи пізно змісять нас обов’язково повернутися до вирішення цієї проблеми. Бажано не запізнитися.

Автор пропонує практичну допомогу у розробці концепції “Великий Житомир”, а зацікавлених читачів запрошує до обговорення порушених у статті проблем на сторінках “Міста”.


Микола Костриця, житомирянин, кандидат географічних наук, учасник Громадського форуму.


P.S. Коли цей матеріал було підготовлено до друку, в газеті “День” з’явилася кореспонденція В.Костюкевича “По Житомиру їздять маршрутки, місце яким на звалищі”, яка доповнює порушені у нашій статті проблеми. Подаємо без купюр.


“За результатами перевірок виконання ліцензійних умов авто перевізниками, проведеними за 9 місяців поточного року територіальним управлінням автоінспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області, з 157-ми суб’єктів підприємницької діяльності, яких проконтролювали, у 44-х були анульовані ліцензії, а 58 отримали приписи зі різного роду порушення. Таку інформацію оприлюднив у Житомирському прес-клубі реформ начальник згаданого управління Люсі Свідзінський. Характерними і суттєвими відхиленнями від правил на міських “маршрутках”, як і раніше, залишається невидача квитків пасажирам, переповнені салони машин, перевищення швидкості. Є відмови у перевезенні навіть того обмеженого кола пільговиків, яке узгоджено з міською владою. Значній кількості маршрутних таксі, які вважаються допоміжним транспортом, – висловив свою думку начальник управління транспорту і зв’язку Житомирської міської ради Михайло Степаницький, – місце на автозвалищі. Отже, він пообіцяв, що вже у листопаді почнеться інвентаризація усього рухомого складу цього засобу пересування. Для цього при міськвиконкомі планують утворити спеціальне госпрозрахункове управління. Взагалі, за словами М.Степаницького, у мерії вважають, що Житомир перенасичений маршрутними таксі, яких у місті налічується 250, і є плани спрямування частини з них в об'їзд центральних вулиць, таких як Київська та Велика Бердичівська.


30 листопада 2006 року. Газета “Місто”, №48 (514)




Похожие:

Кому заважає у Житомирі трамвай icon1. Кому водка кому небо до краев Кому гости кому черно вороньё

Кому заважає у Житомирі трамвай iconЦентр коррекционного развития и социальной адаптации
Проезд наземным транспортом от м. Чкаловская или Курская (кольцевая): трамвай №24 до остановки «4-й Сыромятнический пер.», трамвай...
Кому заважає у Житомирі трамвай iconРусская народная игра
На земле чертят фигуру. Каждое отделение фигуры называется классом. Играющие устанавливают очередь, кому начинать игру первым, кому...
Кому заважає у Житомирі трамвай iconИ от всякого, кому дано много, много и потребуется, и кому много вверено, с того больше взыщут

Кому заважає у Житомирі трамвай icon60102 Городские троллейбусы моделей 321, 32102, 32104, 221, 20101 и трамвай модели 60102
Коммерческое предложение на: троллейбусы модели 321, 32102, 221, 20101 и трамвай модели 60102
Кому заважає у Житомирі трамвай iconЦветочки. Может, нарвать букетик? Ещё к кому-нибудь сходить?
Чизик: Да, щас бы не отказался кому-нибудь букетик цветочков подарить после такого кина!
Кому заважає у Житомирі трамвай iconПоследний трамвай

Кому заважає у Житомирі трамвай iconЗаблудившийся трамвай

Кому заважає у Житомирі трамвай iconКрасный трамвай

Кому заважає у Житомирі трамвай iconПустой трамвай

Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов