Іллєнко Юрій icon

Іллєнко Юрій



НазваниеІллєнко Юрій
Дата конвертации11.09.2012
Размер161.43 Kb.
ТипДокументы

Іллєнко Юрій



PR-мовна війна


Мовна умовна, або віртуальна війна – так розпочалося ХХІ століття для неньки України. Нічого. Нам не звикати. Україна – колиска війни і агрокультури. Є жито на ланах, і є порох у порохівницях, щоб їх підпалити війною. А більше нічого для війни і не потрібно. Знову, ніби за батька Хмеля, саджають на мовний кіл вірних, розпинають на хрестах зради націонал-тубільців, ревуть ТіВі-гармати, палають стріхи мас-медіа, голосять вдовиці загиблих героїв по обидва береги телеекранів… Дитячі очі на лівому і правому березі мови наливаються ненавистю як розтопленим свинцем, з якого відливають піар-кулі і чого починаються піар-“каракулі”.

Піар-війна в ропалі – це віртуальна реальність інформаційного простору.

А ми все ще вживаємо в своїх розмовах граматичну будучину, майбутній час, якого насправді в нас вже немає і ніколи насправді і не було для України. Тому українці так полюбляють майбутній час. Ми говоримо одне одному: “будьмо”, або “ми зірвемося в прірву”, “на нас чекає кінець світу”, “ми наближаємося до катастрофи”, “ми втратимо рідну мову”, “ми загубимо душу”, або “ми полюбимо, нарешті, себе”…

Граматичну форму будучини треба викреслити з рідної мови, як таку, що завжди заважає нам опинитися в сьогоденні.

Аж доки ми чесно не відповімо собі на лише єдине питання, яке, до речі, поставив перед Адамом сам Господь Бог ще за райських часів: “Де ти?” – доти ми і не зможемо опанувати власним життям. Ми бо або не знаємо, де ми, або не хочемо знати, або нам навмисне замулюють очі різними віртуальними байками про демократію, незалежність, державність і Конституцію.

На довічне питання Бога до людини – “де ти?” – має відповісти кожен без винятку, без ухилення від цього питання, і з собору відповідей на те питання і створюється реальність нашого життя. Ми і відповідаємо, але боїмося сказати правду. Сума наших неправд і є реальність нашого життя. До речі, через те, що Адам не зумів відповісти Богові, де він, Адам, знаходиться (а перебував він на той час в раю), його, Адама, було вигнано з раю. Не знаєш, де ти, не розумієш, не цінуєш – то й гуляй, Вася.

Де ми?

Нас вчили, а ми вірили, що колись був матриархат, потім якось вийшло, що запанував рабовласницький устрій, значно потім ніби впала на людей капіталістична формація, потім вища стадія загниваючого капіталізму – імперіалізм, коли перегнило – почався соціалізм, а там вже років за десять (в рамках саме нашого життя) мав розпочатися комунізм. Відразу і назавжди. Віра ця будувалася на тому, що два німецьких єврея бачили привід комунізму в різних європейських країнах поодинці, а кілька разів спостерігали примару разом. В Бабиному Яру євреям жорстоко помстилися за їхню маячню, - якщо дивитися впритул під дулом шмайсера, комунізм виявився звичайним фашизмом і дійсно в рамках нашого життя.
Половина мого п’ятидесятимільонного народу теж зазирнула перед смертю в очі того комуністично-фашистського оборотня.

Чомусь я і зараз відчуваю на своїй потилиці його крижаний погляд, а може, то просто генетична пам’ять моїх згеноцидених предків пече мою потилицю.

Так де ж ми?

Кажуть – в постіндустріальному устрою суспільств. Що це? А це коли все разом: рабство, капіталізм – як вільний ринок, колгоспний феодалізм, олігархічний соціалізм – як кримінальне управління і розподіл, імперіалізм – як засіб панування над олігархічними державними угрупованнями, фашизм як форма розвинутої демократії.

Схоже, кажуть правду про постіндустріальну формацію, але головна характеристика цієї формації – непрозорість для споживачів цієї формації. Назва “постіндустріальна” лише евфемізм, що має приховати справжнє ім’я. А справажнє ім’я страшне, як ім’я Вія. Хто зазирне йому в очі, той помирає. Наш земляк Микола Васильович Гоголь був месією, що розповідав людям провидчеські казки. Той Вій називається інформаційна формація. Ми живемо в добре темперованому інформаційному просторі-часі, і це єдина автентична реальність нашому буттю, а те, що ця реальність віртуальна, лише підтверджує факт нашого єства, як бітів інформації інформаційного простору. Гомо сапієнс – це вже в минулому, зараз ми гомо інформус – людина як об’єкт маніпулювання в інформаційному просторі. А щодо застереження Гоголя ні за яких обставин не дивитися в очі Вію, то ми й не помітили, як порушили його застереження – лише те й робимо, що з вечора до рання і з рання до вечора п’ялимося в екрани телеящиків, прямо у вічі Вію ХХІ. Тому і стали гомо-інформус, що не зводили очей з абсолютно непрозорої для нас, споживачів, інформаційної віртуальної реальності телеекрану.

Щоправда, вищезгаданий привид бачили багато хто і раніше і не лише в Європі, але не впізнавав ніхто, бо то був привид зовсім невідомого ще інформаційного устрою цивілізації – перші прояви наступаючої інформаційної формації. Вибудовуватись вона почала дуже давно, біблійні тексти старого і нового заповіту – це одні з перших алгоритмів праінформаційної доби. Першим, хто впізнав того привида і не помилився, був Ленін. І то ідентифікував він той привид по одягу, по білому балахону екрану: “Кіно є важливішим з мистецтв!” – вигукнув він, як славнозвісне: “Евріка!” – бо ухопив за поділ інформаційної операційної системи. А він знав, за що хапатися сперш в боротьбі за владу. Таки він був великим провидцем, бо кіно тоді ще не породило свою ублюдочну дитину – телебачення, а до внучатого племінника – екрану комп’ютерного монітору – було ще як до кінця світу.

Проте кінець доінформаційного устрою світу вже наступав.

Перший добре структурований інформаційний Простір-Гулаг збудовано Сталіним на одній шостій частині земної кулі (як згодом виявилось – більше ніж на одній шостій) і навіть встановлено непрозору для інформації завісу, яку назвали залізною, бо терміну “віртуальна” ще не існувало. Інформаційний сталінський простір був настільки досконало налаштований, що коли найбільшому фантасту світу Уелсу дозволено було подивитися на нього зблизька, зсередини, а не через завісу, Уелс не зміг побачити в тому віртуальному раю 10 мільонів трупів голодомору 33 і ще удвічі більше ніж 10 мільонів напівтрупів, що дивилися йому прямо у вічі з-за колючого дроту таборів.

Тепер, після бліцспроби відповісти на запитання “де ти”, можна поставити наступне питання: “а як той інформаційний простір функціонує? Якою мовою, чи мовами він опановується і управляється?”

Відомом, щоправда, всім, окрім лінгвістів, що основна функція мови – забезпечити виживання певному угрупованню людей у смертельно ворожому соціумі.

Мов, що живуть, вмирають, постають з мертвих, перевтілюються, хворіють, воюють між собою, любляться, народжують симпатичних мутантиків – більш ніж треба людині інформованій, тобто інформфікованій. Є мови, що вибились в панство, шляхетні, елітні мови. Бо еліта – то більш-менш закрита частина суспільства. Важко досяжна. Тому що забезпечена гарантованими засобами виживання. Чим більш замкнена – тим більш елітна, тим більш впакована виживанням. Еліти взаємостворюють власні мови. Це може бути запозичена мова – скажімо, французька для еліти російського суспільства, так званого вищого світу. Мовні фантоми музикантів-лабухів створювали надійний мовний захист від вторгнення та зазіхань на їхню завжди прибуткову діяльність або специфічний музичний інформаційний простір сторонніх. Воровська феня фактично не була мовою, а лише лексичним мутантом пануючої в суспільстві мови, що створювала замкнену воровську еліту (лексічний матеріал – це обсяг того, що я думаю про життя, синтаксис – це як я думаю про те життя). Фантастичне поширення фені в сучасному російськомовному соціумі є ознакою проникнення нових прошарків соціуму в воровську еліту. Тотальне панування воровського жаргону означає тотальну криміналізацію суспільства. Президент, який проголошує програмні дії по фені – “будем мочить в сортирах” – звертається до тих, хто розуміє по фені – і, диво, вся неосяжна руськоязична країна шаленіє від щастя і вигукує у відповідь: “мочили, мочим и будем мочить”. Прийшов час замочить в сортирі і найбільшого ворога російськомовної імперії – українську мову, бо імперія знає, що вона все ще існує, як імперія, аж поки існує її мовний монолітний руськоязичний простір, хоча й рухнув політичний інформаційний “моноліт” СРСР. Залізна завіса впла, єдиний елітний, заідеологізований інформаційний простір СРСР розпався на друзки. Уламки, у вигляді етнічних або геополітичних незалежностей, за такий короткий час виявились неспроможними створити сильні незалежні інформаційні простори. Україні бракувало не національної ідеї для раптового створення свого суверенного інформаційного простору, а розуміння, що ми живемо в інформаційній формації розвитку цивілізації і що національна ідея – це і є національна операційна система управління суверенним інформаційним простором, тобто її суверенна державна мова. ХХ століття закінчилось черговим перерозподілом світу, на цей раз не географічним, а за принципом інформаційних просторів, що існують паралельно і конкурентно, за принципом якості інформаційної сили і суверенності тих віртуальних реальностей.

Обернемося і кинемо погляд через плече трохи назад…

До певного часу людині для виживання вистачало природних мов – жестів, дистанціювання, міміки, інтонованих вигуків, сміху й плачу – загальної і зрозумілої мови для всього тваринного світу. При виникненні необхідності створення принципово нових ринків джерел харчування при катастрофічному зникненні основних об’єктів полювання та збирання під час льодового періоду та пошуках умов, придатних для народження та виживання нащадків, людина почала виділятися в елітне об’єднання серед тваринного світу. Ця закрита еліта тваринного світу створила знаряддя для свого елітного спілкування , фактично для виживання в умовах смертельної війни – мову, що відокремила тварину-людину від решти тварин. Людину створила не праця, як стверджував ідеолог комунізму (один з тих, хто бачив його привид на власні очі), а мова. Праця постійно навертає людину до тваринного стану. Тому мова постійно працює над піднесенням технологічного рівня праці, що в свою чергу підіймає людину на новий щабель, так би мовити, людяності. Людина інформована (інфікована інформацією) – це елітна людина, так би мовити найбільш людяна людина. Інформаційний простір сьогодні – це середовище існування і виживання інформінфікованої людини. Інформаційний простір опановується мовами. Мов для опанування інформаційним простором повинно бути багато. Але в цьому всесвітньому інформаційному просторі створюються елітні угруповання – національні незалежні держави і наднаціональні екстратериторіальні імперії за принципом елітної (державної або імперської) мови. Україна знаходиться в ситуації вибору: або відмова від власної національної елітної операційної системи управління (іншими словами – виживання) в інформаційному просторі і перехід в імперську структуру за принципом пануючої імперсбкої мови (російської або англійської) або створення мовних умов (власної національної операційної системи опанування інформаційним простором) для існування і виживання, як незалежна національна еліта (держава) в соціумі рівноправних іншомовних еліт. Вибору, як завжди, немає: або пан, або пропав. Пан в дослівному розумінні слова. Або повноцінна особистість в повноцінній еліті, або раб в імперії. (Раб в сучасних інформаційних імперіях може бути дуже комфортною позицією, раб може стати високооплачуваним слугою у сфері обслуговування імперських інтересів, скажімо – міністром, або нардепом, телеведучим, культовим режисером і навіть президентом якоїсь інформколоніальної псевдонезалежності).

Мені вже байдуже, доживу я свій вік з тавром раба на лобі, бо помру я все одно вільним, бо я так вирішив ще в шістдесятих, але не байдуже, чи проявиться це тавро в душах моїх синів як генетична програма для українців, розроблена піартехнологіями сучасної генної інформаційної інженерії.

І я знаю, що єдиний порятунок і гарант мого генетичного незалежного виживання в сучасному агресивному інформаційному гіперпросторі є володіння операційною системою управління суверенним сектором цього простору, а це і є моя рідна мова. Бо чужа мова (будь-яка) захистить не мене, а чужого, носія тієї чужої мови.

Чому б це чужаку так раптом закортіло замочити мою рідну мову, якби то не сулило йому абсолютної імперської влади наді мною?

Товаришувати можемо і двома мовами, а то й трьома. Відома ж формула дружби народів: на троїх.

Але я про інше…

За десять років вимушеного безробіття за основним фахом (не знімаю як режисер вже десять років) почав вперто думати: чому б це? І додумався до дурниць і передумав ті дурниці наново, без наукових упереджень. Несподівано для самого себе дійшов висновку, що знімати фільми (в традиційному розумінні) вже не варто. Варто застосувати метод кінорежисури для створення нової віртуальної реальності. Написав кілька сценарієв для деміургічної мегарежисури. Перший з цих сценаріїв називався “Агн і Агасфер” і передбачав не створення фільму про Христа, а по-перше створення (режисуру) умов для другого пришестя Христа, і постановку (мегарежисуру) саме другого віртуального пришестя. Віртуальна реальність в сучасному світі – то є єдина сильна і справжня реальність, щоб ви не сумнівались. Бо крутимося в інформаційному просторі як тріска в ополонці. Другий сценарій (“Молитва за гетьмана Мазепу”) зараз у роботі. Третій сценарій, на мій погляд, найбільш доленосний і актуальний.

Умовна назва “Рідна мова”. Чому я, кінорежисер, почав цим перейматися. Те, що зараз так пишномовно називають піартехнологіями, хоч і вважається безбатченком, байстрюком, проте батько тих технологій всім відомий – пан Кінорежисер. Піар-технології – це не що інше, як режисура інформаційного простору на новому витку самопізнання піар (публічних відносин). Сьогодні цій режисурі, цим піартехнологіям підвладне все, коли ці технології застосовані грамотно і талановито. Скажімо, за півроку можна з абсолютної порожнечі (навіть добре, що з порожнечі) створити царя для російської імперії. Царя, про якого мріє Росія (а Україна навіть і помріяти про таке неспроможна).

Білі, сірі, чорні піари можуть примусити весь світ носити лише джинси і пити виключно кока-колу.

Примусити половину населення земної кулі дивитися стерильно бездарний блокбастер “Титанік” з захопленням, адекватним захопленню від спілкування з Богом. Мегарежисурі піартехнологій інформаційного простору підвладне все. Навіть знаходження грошей на забезпечення власної програми.

Я написав сценарій піаракції “Рідна мова”.

За якийсь час (вісімнадцять місяців (?)) гарантую повернення державній мові повноти функціонування в повному спектрі мовних існувань, а за три роки (?) – тотальний розквіт і панування рідної мови на благо носіїв тієї державної української солов’їної мови.

(Сценарій – це лише перший варіант, лише перше наближення до кінцевої форми). Сценарій з певного моменту (створення критичної маси концептуальності) має бути самозавершеним, самоудосконаленим і прегнантно підігнаним до вимог виконавчого апарату реалізаторів цієї піарпрограми.

Нижче викладено лише лібрето, конспект намірів, алгоритм війни.


Re: “PR – рідна мова”

For: Є. Марчуку, М. Жулинському, Б. Ступці, І. Драчу

From: кінорежисера Юрія Іллєнка


Лібрето піарпрограми: рідна мова


Визнати на державному рівні, що ситуація з державною мовою в Україні набула всіх ознак штучного виведення мови з інформаційного простору держави, а це вже пряма загроза щодо національної безпеки і незалежності держави.

Тому – визнати заходи по захисту державної мови головним пріоритетом державотворення і запровадити

^

PR-програму “Рідна мова – добробут, безпека, майбутнє”





  1. Визнати на законодавчому (а краще конституційному) рівні поняття: суверенний інформаційний державний простір України та всі відповідні закони про його статус як суверенного, незалежного інформаційного віртуального відповідника української держави.

  2. Визнати на законодавчому рівні, що операційна система інформаційного простору незалежної суверенної держави Україна обслуговується державною мовою.

  3. Визнати на законодавчому рівні право громадян України вивчати, вживати і розповсюджувати всі (без жодних обмежень) мови – українську, російську, кримсько-татарську, англійську, ідіш, івріт, болгарську, польську, німецьку, гагаузьку, латину тощо та будь-які мовні діалекти і сленги.

  4. Визнати на законодавчому рівні, що всі товари і послуги, що створюються в державі, або експортуються, або віртуально інтегруються в суверенний державний інформаційний простір, мають відтворюватися виключно державною мовою. Всі інші товари або послуги, які створюються, експортуються для наповнення та зміни суверенного інформаційного простору України в будь-який спосіб (торговельний, електронний, віртуальний, нелегальний тощо), підлягають акцизному збору або податку на використування недержавної операційної системи (державної мови) на внутрішньому суверенному національному державному інформаційному просторі (ринку).

  5. Заснувати партію (позаполітичну) “Врятуймо мову – мова врятує наше майбутнє”(ВМ-МВНМ). Передбачити принципово нове членство в партії – сімейне (без національних, вікових, віросповідальних та взагалі без будь-яких інших обмежень), передбачити лише одну принципову умову: бажання знати, володіти, розвивати та використовувати державну мову у всіх сферах людських відносин. Програму партії та її структурну побудову націлити на перемогу в наступних виборах Верховної Ради, з метою створення абсолютної більшості заради повноцінного законотворчого процесу виключно в інтересах незалежної суверенної держави Україна та її громадян. Створювати та постійно нарощувати імідж руху “Врятуймо рідну мову – мова врятує наше майбутнє!” за історичною аналогією з визвольними війнами Богдана Хмельницького “Переможно закінчимо те, що розпочав батько Хмель!”

  6. Створити Інтернет-Акакдемію рідної мови з завданням еталонування мовного інформаційного простору України.

  7. Запровадити закон, за яким на кожну засновану українську школу за межами України (скажімо – в Росії, Польщі, Болгарії, Турції тощо) відповідати заснуванням (трьох) шкіл в Україні мовою тієї держави, в якій були засновані українські школи.

  8. На кожен україномовний телеканал за кордонами України відповідно відкривати канал російськомовний, болгаромовний, польськомовний тощо в Україні. На кожне україномовне видання за межами України зобов’язатися відповідати виданням відповідною мовою в Україні.

  9. Запровадити (Х%) тимчасові надбавки за використання рідної мови державними чиновниками в діловодстві.

  10. Запровадити тимчасову (Y%) надбавку шкільним вчителям за ведення своїх дисциплін рідною мовою.

  11. Зараховувати при вступі до вузів за даними атестату з української мови. Неатестованим - обов’язкова здача мови і лише після закінчення мовних платних курсів.

  12. Запровадити Президентські гранти в галузі освіти для навчання в престижних вузах за кордоном найкращим аспірантам з мовознавства. Процедура отримання грантів має бути публічною через мережу ТБ.

  13. Створити мережу іншомовних учбових закладів (від дощкільних закладів, шкіл до вузів) з недержавною формою оплати за навчання.

  14. Запровадити телегру “Рідна мова в гаманці” на матеріалі історії мови, української літератури, мовознавства та фольклору з призами від 100 гривень до 1 000 000 гривень з виплатою призів у студії.

  15. Запровадити через телемережі рідномовні лотереї з 50% виграшів розміром в 1, 3 і 5 неоподаткованих мінімальних зарплат з виплатою щотижня.

  16. Створити пільговий режим від рукопису до прилавку для україномовних книжкових видань.

  17. Запровадити на головних телеканалах в прайм-тайм показ нон-стоп кліпового серіалу (30 секунд кожна подача) “Врятуймо мову – мова врятує нас”.

  18. Запровадити конкурси для масової україномовної літератури з значним призовим фондом і гарантією видання великими тиражами для переможців.

  19. Створити щомісячне ток-шоу на провідному телеканалі “Добре слово за життя”, куди б запрошувати не видатних діячів політики, бізнесу чи культури, а пересічних людей України з самих різних соціальних груп – створювати позитивний енергетичний портрет українства. Ведучим має бути харизматична особистість, відома, шанована і аполітична людина з вишуканою рідною мовою.

  20. Запровадити неоподатковані (як для лауреатів, так і для спонсорів) високооплачувані щорічні премії в галузі українського словесного мистецтва (література, театр, кіно, телепрограми, особливо – шоу-бізнес).

  21. Проводити по всіх регіонах країни постійні (з обов’язковою розкруткою в пресі) процеси в судах про порушення прав споживача на державну мову в торгівлі, рекламі та оголошенннях.

  22. Запровадити щорічну всеукраїнську дитячу мовну гру (типу КВН) з розиграшем грантів на туристичні поїздки або відпочинок в найпрестижніших куточках світу.

  23. Запровадити щоквартальні телеконкурси “Зірка майбутнього” серед юнаків та дівчат (типу конкурсів красунь) з оцінкої не лише зовнішніх даних, але і акторських здібностей при виконанні віршів, пісень, драматичних композицій тощо. Призи переможцям – позаконкурсне право вступу на акторські, дикторські відділення та майстерні телеведучих театральних вузів та шкіл.

  24. Язык до Киева довёл! – Рятуймо Київ!” Розпочати широкомасштабну мовну визвольну війну по всій структурі суспільних відносин.

  25. “Не дозволимо замочити рідну мову в сортирі!” – репортажі з театру воєнних дій. Служба оперативних новин на державному телеканалі в рамках щоденних новин.

  26. “Віртуози мови” – телевізійні мовні портрети українців з несподіваних місць їхнього обітування – з копалень, сіл, тюрем, академій, базарів, шкіл, банків, консерваторій, хуторів, посольств за межами країни, діаспор тощо з присвоєнням звання Обранець Мови та нагрудного знаку Почесного легіону рідної мови.

  27. Запровадити щорічну державну премію Рідної мови серед шкільних вчителів, викладачів вузів, державних службовців та бізнесменів. Створити всеукраїнську структуру виявлення номінантів на премію Рідної мови та запроваджувати всенародне (по всій структурі мас-медіа) прийняття рішення про присвоєння премії. Публічне вручення премій Рідної мови Президентом України з гучним висвітленням цієї події через телебачення та мас-медіа. Кошти на преміальний фонд збирати з кожного іншомовного видання чи ефіру на протязі року.

  28. Призупинити існування інституції “Народних і заслужених артистів та діячів культури і науки”. Запровадити натомість в Україні почесні громадянські стани: “Лицар золотими літерами”, “Лицар срібними літерами” і “Лицар бронзовими літерами”. Почесні стани присуджувати волею Президента України за особливі досягнення в мистецтві, науці, бізнесі, торгівлі, військовій справі та духовній сфері, за єдиною умовою, що номінант на таке звання є носієм рідної мови. Крім грамоти та нагрудного знаку, присвоювати лауреату фамільний герб і одарювати земельною ділянкою в кращих куточках України, що переходить у спадщину нащадкам.

  29. Визнати по Конституції право обирати і бути обраним лише за тими, хто є носієм державної мови та пройшов відповідний тест, атестацію, що надає почесне звання – виборець.

  30. Державна мова – єдиний гарант незалежності держави!” – розпочати і постійно нарощувати кампанію про створення та всенародне прийняття гімну незалежної України:

30.1. перший етап – Всеукраїнський конкурс.

    1. другий етап – конкурс серед діячів шоу-бізнесу.

    2. третій етап – конкурс замовлення відомим літераторам.

Підсумки мають підвести спеціально створена всеукраїнська комісія і передати кращий текст на затвердження до Верховної Ради.

Прийняття гімну – всенародне свято рідної мови.


Економічне забезпечення програми:

25 % - державне фінансування з резервного фонду національних катастроф.

25 % - за рахунок цільового розміщення на всіх без винятку каналах телебачення та в пресі державної програми “Рідна мова”.

50 % - за рахунок введення акцизного збору на всі види експорту недержавних мов в інформаційний простір (ринок) України.


P.S. Заявою МЗС Росія вже фактично розпочала мовну PR-війну. Одна з головних умов успішності будь-якої програми піар-технологій є їхня анонімність і створення ефекту відсутності цієї програми в інформаційному просторі.Тому розпочати МЗС Росії піар-війну треба широкомасштабно висвітлювати і, як вимушену відповідну міру, оголосити національну визвольну мовну війну “За Рідну Мову!”. Історія свідчить, що національна визвольна війна не може бути програною ні за яких умов. Історія надає Україні шанс позбавитися головного чинника своєї колоніальної залежності – імперської мови в національному інформаційному просторі.


І головне: за законами піар-технологій, оприлюднення програми (або сценарію) означає її часткову нейтралізацію ще до її реалізації. Тоді вона вже не спрацює повною мірою.

Тому те, що я оприлюднюю, не є справжнім сценарієм. Це, так би мовити, “легенда” (якщо по фені – “лялька”) справжньої програми заходів, її зовнішня оболонка, подвійна роль якої – бути подражником у контраверсійному соціумі для виявлення ворожнечих настроїв та засобів їхньої реалізації (щось на зразок корейського літака, що залетів на ворожу теріторію, щоб виявити систему радарів і ПВО) з одного боку та бути каталізатором процесу мовної війни в суспільстві.

Справжній сценарій ніколи не буде оприлюднено.

Він існує.

Частково сценарій закодовано в цьому лібрето.

Частково він вже реалізується саморежисурою в абсолютно непередбачених авторами напруженнях публічних відносин, що спровоковані “ русским языком ” в українському культурному просторі.

Сценарій я не довірив навіть свому ПК.


Юрій Іллєнко

Режисер ПР програми.


20.02.2000

e-mail: philip@sabbo.net

tel/fax: 224 75 40

tel: 234 54 61, 261 82 31




Похожие:

Іллєнко Юрій iconСлова: Юрій Рибчинський

Іллєнко Юрій iconСлова: Юрій Рибчинський

Іллєнко Юрій iconКазаков юрій Миколайович
...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов