Організація медичного забезпечення icon

Організація медичного забезпечення



НазваниеОрганізація медичного забезпечення
Дата конвертации07.07.2012
Размер243.69 Kb.
ТипДокументы

Організація медичного забезпечення

1. Основні завдання медичної служби Збройних Сил України воєнного часу, їх зміст та призначення.

Перед медичною службою Збройних Сил України на воєнний час сьогодні стоять наступні завдання:

1) Організація та проведення системи заходів з надання медичної допомоги пораненим та хворим, їх лікування, з метою збереження життя та скорішого відновлення боєздатності і працездатності. На сучасний момент це завдання сформулюємо як – удосконалення системи лікувально-евакуаційного та лікувально-профілактичного забезпечення Збройних Сил України на воєнний час.

2) Удосконалення системи заходів медичної служби по запобіганню виникнення та поширення інфекційних захворювань, збереження боєздатності і зміцнення здоров’я особового складу військ. Зазначений напрямок роботи складається з:

- проведення медичною службою санітарно-гігієнічних заходів і контроль за їх виконанням іншими службами (речовою, продовольчою, службою КЕС, інженерною, тощо);

- проведення протиепідемічних заходів.

3) Проведення заходів захисту особового складу військ від зброї масового ураження та уражаючих факторів при руйнуванні потенційно небезпечних об’єктів.

4) Удосконалення медичного забезпечення на основі глибокого аналізу підготовки і ведення бойових дій, особливостей виникнення, характеру перебігу бойових уражень та захворювань, досягнень медичної науки і практики, досвіду медичної служби в бойових умовах.

Основними напрямками роботи медичної служби воєнного часу, окрім лікувально-евакуаційного і лікувально-профілактичного забезпечення, проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, військово-наукової роботи є також:

а) забезпечення підрозділів, частин і установ табельним медичним майном;

б) проведення військово-медичної підготовки і санітарно-просвітної роботи серед особового складу військ, хворих і поранених, що знаходяться на етапах медичної евакуації, тощо.


2. Організація медичної служби Збройних Сил України. Поняття про підрозділи, частини і заклади медичної служби.

Медична служба ЗС України представляє собою спеціальну організацію, яка включає військово-медичні підрозділи, частини, установи і органи управління, які призначені для медичного забезпечення військ в мирний та воєнний час. Організаційно-штатна структура медичної служби залежить від організаційної структури, завдань і характеру бойових дій окремих видів Збройних Сил і родів військ, особливостей їх медичного забезпечення, а також від завдань, які покладаються на відповідні формування медичної служби.

Підрозділи медичної служби це медичні формування, які входять до складу військових частин. До них відносяться медичні пункти батальйону і полку.
Відповідно до концептуальних положень територіальної системи медичного забезпечення Збройних Сил України на сучасному етапі її розвитку у військовій ланці організація надання медичної допомоги пораненим та хворим на воєнний час значних змін не потребує і буде здійснюватися штатними медичними підрозділами, до полку включно.

Частини (установи) медичної служби є самостійними (окремими) медичними формуваннями, які включаються до складу з’єднань і медичної служби оперативних (оперативно-стратегічних) об’єднань або знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні медичної служби видів Збройних Сил, військових округів та центру (МО). Вони мають свій номер, своє військове господарство і печатку. До таких формувань відносяться окремі медичні батальйони дивізій, окремі медичні загони, санітарно-транспортні частини, військово-польові госпіталі, санаторії, протиепідемічні установи, установи медичного постачання, військово-медичні навчальні заклади, тощо.

1. Поняття про втрати особового складу військ. Визначення і класифікація санітарних втрат.

Усі втрати в особовому складі, які виникли у військах під час війни прийнято називати загальними втратами. Вони поділяються на втрати безповоротні та санітарні.

Безповоротні втрати - це втрати, які складають вбиті та безвісті пропалі військовослужбовці, а також ті, що попали до полону.

До санітарних втрат відносять осіб, які втратили боєздатність (працездатність) не менше ніж на одну добу та поступили на медичні пункти чи в лікувальні установи, де на них заповнюються первинна медична картка. В залежності від причин, санітарні втрати умовно поділяють на бойові та небойові.

Бойові санітарні - це втрати внаслідок дії бойових засобів противника або ж безпосередньо пов’язані з виконанням бойового завдання. До бойових санітарних втрат відносять також військовослужбовців, які отримали під час бойових дій відмороження. За етіопатогенетичною ознакою бойові санітарні втрати поділяються на 6 класів: І - механічні пошкодження; ІІ - термічні пошкодження; ІІІ - радіаційні пошкодження; ІУ- пошкодження ОР; У - пошкодження БЗ; УІ - реактивні стани від застосування зброї масового ураження. Кожний клас поділяється на групи.

До небойових санітарних втрат відносять військовослужбовців, які захворіли від причин, не пов’язаних з використанням противником бойових засобів, а також ті з них, які отримали небойову травму. Ця група об’єднує 22 класи, які враховують етіологію або системний характер захворювань. Потрібно мати на увазі, що прийнята етіопатогенетична класифікація загальних та санітарних втрат у певній мірі є умовною.

Для оперативних цілей користуються класифікаціями (групуваннями) санітарних втрат:

- по їх тяжкості (легкопоранені, середньої тяжкості, тяжкопоранені, хворі. До легкопоранених відносять поранених, які зберегли здатність до самостійного пересування та самообслуговування і не отримали пошкоджень органу зору, великих кровоносних судин і нервів, кісток, внутрішніх органів. В сучасній війні вони можуть складати 30-40%. До поранених середньої важкості відносять поранених, які мають пошкодження тулуба і кінцівок /ураження, захворювання внутрішніх органів/ при відсутності загрози для життя, але вимагають тривалих строків лікування /не менше, ніж два місяці/. Вони можуть складати 35-40%. До тяжкопоранених відносять поранених з пошкодженнями життєво важливих органів /черепу, хребта, органів грудної та черевної порожнин/, великих кровоносних судин, нервових стволів, кісток при наявності загрози для життя, або порушення функції всього організму. Вони можуть складати біля 25-30%.

-по потребі в медичній допомозі (потребують невідкладної кваліфікованої, спеціалізованої медичної допомоги хірургічного, терапевтичного профілю тощо),

- по потребі та можливості в евакуації (потребують евакуації авіатранспортом, автосанітарними транспортом, транспортом загального призначення, можуть бути евакуйовані в положенні: лежачи, сидячи; нетранспортабельні),

- по орієнтовним термінам лікування, та іншим лікувально-евакуаційним ознакам. Така комплексна оцінка поранених та хворих відповідно із зазначеними параметрами носить назву лікувально-евакуаційної характеристики.

2. Поняття про величину санітарних втрат, фактори, що впливають на їх розміри.

Під величиною розуміють - розміри санітарних втрат в абсолютних числах.

У випадку застосування противником зброї масового ураження начальник медичної служби вживає всі можливі заходи щодо уточнення розмірів санітарних втрат та на підставі цих даних визначає приблизну потребу в силах і засобах медичної служби, які необхідні для організації і проведення лікувально-евакуаційних заходів.

В сучасних умовах величина і структура санітарних втрат, по-перше, буде залежати від характеру та напруженості бойових дій; масштабів і умов використання сторонами різних видів зброї; щільності і степеню захисту військ; кліматогеографічних особливостей місцевості тощо. У зв’язку з цим для правильного визначення величини і структури санітарних втрат, необхідно всебічно проаналізувати обстановку в кожному конкретному випадку.

Рішучий вплив матиме ракетно-ядерна зброя у випадку її використання. Вдосконалення засобів авіаційного та космічного нападу, значне підвищення надійності та точності ураження об’єктів за рахунок використання багатозарядних самонавідних боєголовок призведуть до значного зростання величини санітарних втрат. Значних розмірів можуть набути санітарні втрати у випадку використання противником хімічної зброї. При цьому в структурі втрат будуть переважати ураження фосфорорганічними отруйними речовинами (ФОР). Санітарні втрати від хімічної зброї, в разі її використання, будуть відрізнятися осередковістю та одночасністю виникнення, значним коливанням кількості уражених в залежності від ступеня захисту військ, тяжкості ураження.

Суттєво зростуть, порівняно з минулими війнами, втрати від звичайних видів зброї. При цьому збільшиться питома вага тяжких та вкрай тяжких поранень, опіків, особливо напалмових, зросте чисельність переломів, уражень внутрішніх органів тощо. Серед поранених та хворих з’явиться категорія вкрай тяжких, або і безнадійних у прогностичному відношенні. Особливе значення отримає фактор взаємного збільшення тяжкості поранених при множинних і перш за все комбінованих ураженнях. Необхідно обов’язково врахувати великий психологічний вплив на особовий склад використання противником сучасних видів збройної боротьби. У зв’язку з зазначеним, в структурі санітарних втрат значне місце займуть так званні психологічні втрати, під якими розуміють особовий склад, який залишився в строю, однак втратив боєздатність внаслідок дії сильних психотравмуючих факторів. Від швидкого виведення саме цих осіб із стану нервово-психічного шоку, в значній мірі будуть залежати терміни відновлення боєздатності частин та з’єднань, що постраждали від ядерних, хімічних та напалмових ударів противника. Таким чином, санітарні втрати військ в умовах сучасної війни будуть відрізнятися значними розмірами, складністю та різноманітністю структури, тяжкістю ураження.

3.Поняття про структуру санітарних втрат, її залежність від зброї, яку використовується в бою.

Структура санітарних втрат - це відсоткове співвідношення різних категорій поранених та хворих до загальної кількості санітарних втрат, усіх або окремих видів зброї. ДИВИТИСЯ також попереднє питання.

Розвиток сучасних видів звичайної зброї закономірно призведе і до змін величини та структури санітарних втрат, а також до зміни лікувально-евакуаційної характеристики контингентів поранених і хворих, які будуть поступати на етапи медичної евакуації. Всі ці зміни характеризуються, з одного боку, збільшенням частки безповоротних втрат, з другого – різким збільшенням санітарних втрат. Таким чином, для сучасної звичайної зброї характерна поява осередків масового ураження, які наближаються за своїми масштабами до таких, що характерні при застосуванні ядерних боєприпасів.

В структурі санітарних втрат поранені хірургічного профілю можуть скласти до 91,9%, терапевтичного – 8,2%. Невідкладних заходів першої лікарської допомоги потребують до 15,9% поранених хірургічного профілю, а в повному обсязі – до 40%. Невідкладних заходів кваліфікованої хірургічної допомоги потребує до 21% поранених, з яких оперативні втручання складають – 7,2%, протишокова терапія – до 13%. Повний обсяг кваліфікованої хірургічної допомоги потребують близько 48% поранених, серед яких 31,3% - показання до оперативних втручань.

В структурі санітарних втрат від сучасних видів зброї до 45-50% поранених будуть мати множинні та поєднані ушкодження, що значно ускладнює діагностику та медичне сортування на етапах медичної евакуації. значно збільшується частота та тяжкість травматичного і опікового шоку, що в свою чергу, збільшує число складних оперативних втручань та їх тривалість (лапаро- і торакотомія – до 2-2,5 годин, первинна хірургічна обробка ран крупних сегментів кінцівок – до 1,5 години). Досвід медичного забезпечення військ 40 армії в ДРА показує, що для виведення із стану травматичного шоку одного пораненого необхідно до 6-8 годин, а із опікового шоку при проведенні інтенсивних протишокових заходів протягом перших 48 годин можуть бути виведені лише 50% обпечених і лише в термін від 48 до 72 годин

Санітарні втрати залежать від характеру бойових дій, ролі та місця полку (дивізії) в оперативній побудові армійського корпусу, значимості бойового завдання, напруженості бою, масштабів застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї, боєприпасів об’ємного вибуху та загальних сумішей, щільності розміщення військ на місцевості, ступеню інженерного обладнання місцевості, характеру оборони противника і багатьох інших чинників.


4. Види та обсяг медичної допомоги на етапах медичної евакуації.

В процесі проведення лікувально-евакуаційних заходів у військах передбачається надання наступних видів медичної допомоги: перша медична допомога, долікарська (фельдшерська) допомога, перша лікарська допомога, кваліфікована медична допомога і спеціалізована медична допомога.

Існує два поняття, які визначають зміст лікувально-профілактичних заходів при наданні медичної допомоги пораненим i хворим - вид медичної допомоги i обсяг медичної допомоги.

Під видом медичної допомоги розуміють певний перелік лікувально-профілактичних заходів, які проводяться при пораненнях i захворюваннях особовим складом військ та медичною службою на полі бою, в осередках масових санітарних втрат і на етапах медичної евакуації. Конкретний вид медичної допомоги визначається місцем надання, підготовкою осіб, які її надають, та наявністю необхідного обладнання.

Пораненим та хворим надаються наступні види медичної допомоги:

1) перша медична допомога надається безпосередньо на місці поранення (ураження) або в найближчому укритті самими військовослужбовцями в порядку само- i взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, санітарами, водіями-санітарами та санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, що виділяються для рятувальних робіт в осередках масових уражень.

2) долікарська (фельдшерська) допомога надається фельдшерами батальйонів в безпосередній близькості від місця поранення на медичних пунктах батальйонів, які очолюються фельдшерами (при масових санітарних втратах і на медичному пункті полку).

3) перша лікарська допомога надається лікарями загальної практики на медичних пунктах полків, а також на медичних пунктах батальйонів (дивізіонів), які очолюють лікарі (часто в окремому медичному батальйоні або в окремому медичному загоні).

4) кваліфікована медична допомога надається лікарями хірургами і терапевтами в окремих медичних батальйонах (ротах) дивізій, окремих медичних загонах, а також у медичних ротах бригад і деяких лікувальних установах фронту.

5) спеціалізована медична допомога і лікування надається лікарями-спеціалістами у госпітальних базах фронту та в тилових госпіталях Міністерства охорони здоров’я України.

Обсяг медичної допомоги - це сукупність лікувально-профілактичних заходів, якi проводяться пораненим i хворим на даному етапі медичної евакуації. Обсяг медичної допомоги i терміни лікування поранених і хворих залежать від умов бойової, тилової і медичної обстановки і встановлюються: для окремого медичного батальйону (окремого медичного загону) - начальником медичної служби армії (корпусу); для медичного пункту полку - начальником медичної служби дивізії.

2.Заходи першої медичної допомоги спрямовані на тимчасове усунення причин, які загрожують життю пораненого (хворого) у даний момент та попередження розвитку тяжких ускладнень. Вона включає наступні заходи:

- витягнення поранених з бойових машин, важкодоступних місць, осередків пожеж із-під завалів;

- гасіння палаючого одягу i запалювальних сумішей, що попали на тіло;

- надягання протигазу при знаходженні на зараженій місцевості;

- тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі;

- введення антидотів ураженим отруйними речовинами;

- усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові i можливих чужорідних тіл, фіксування язика при його западанні, введення повітропроводу;

- введення знеболюючих засобів за допомогою шприц-тюбика;

- накладання асептичної пов'язки на рану або опікову поверхню, а при відкритому пневмотораксі - оклюзійної пов'язки із використанням прогумової обкладинки індивідуального перев’язувального пакету;

- іммобілізацію пошкоджених ділянок простими способами з використанням табельних i підручних засобів;

- часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри i дегазацію одягу, що прилягає до цих ділянок вмістом індивідуального протихімічного пакету;

- дачу антибіотиків, протиблювотних та інших лікарських засобів.

При наданні першої медичної допомоги в першу чергу використовуються індивідуальний перев`язувальний (протихімічний) пакет пораненого, засоби з його аптечки індивідуальної і тільки після цього – індивідуальні засоби того, хто надає допомогу і вміст сумки медичної військової і сумки санітара.

3.Заходи долікарської допомоги - надаються з метою боротьби із небезпечними для життя наслідками поранення (захворювання) та попередження тяжких ускладнень. В доповнення до першої медичної допомоги вона включає:

- усунення асфіксії (введення повітропроводу, проведення штучної вентиляції легень за допомогою портативних апаратів, інгаляцію кисню та інше);

- контроль за правильністю i доцільністю накладання джгута, накладання джгута при кровотечі, яка продовжується;

- накладання і виправлення неправильно накладених пов’язок;

- повторне введення знеболюючих засобів, антидотів за показаннями, дачу антибіотиків;

- покрашення транспортної іммобілізації за допомогою табельних i підручних засобів;

- введення серцево-судинних та інших лікарських засобів за показаннями;

- повторну часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри та дегазацію одягу, що прилягає до цих ділянок шкіри;

- зігрівання поранених i хворих, дачу гарячого чаю (за виключенням пораненим у живіт).

4.Заходи першої лікарської допомоги надаються з метою усунення або послаблення наслідків поранень (захворювань), які загрожують життю поранених i хворих, попередження розвитку ускладнень або зменшення їх тяжкості, а також підготовки тих, окремих поранених, до подальшої евакуації.

Заходи першої лікарської допомоги по терміновості їх виконання розподіляються на дві групи: 1) невідкладні заходи; 2) заходи, виконання яких може бути відкладено.

Невідкладні заходи проводяться при станах, що загрожують життю поранених і хворих. Вони включають:

- зупинку зовнішньої кровотечі (введення тампону у рану з накладанням шкірних швів, прошивання судин у рані, накладання затискувача на судину, що кровоточить, контроль за правильністю i доцільністю накладання джгута та накладання джгута при наявності показань);

- усунення гострої дихальної недостатності (відсмоктування слизу, блювотних мас i крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітропроводу, прошивання язика, відсічення або підшивання звисаючих лоскутів м'якого піднебіння i бокових відділів глотки, штучну вентиляцію легень, інгаляцію кисню, накладання оклюзійної пов'язки при відкритому пневмотораксі, інгаляцію парів етилового спирту при набряку легень, пункцію або торакоцентез при напруженому пневмотораксі);

- переливання крові і кровозамінників при тяжкому шоці та значній крововтраті;

- новокаїнові блокади і введення знеболюючих засобів при тяжкому шоці;

- транспортну іммобілізацію (або її покращення) при переломах кісток i великих пошкодженнях м'яких тканин, які загрожують розвитком небезпечних для життя ускладнень; накладання стандартної транспортної пращевидної шини при переломах щелеп;

- відсікання кінцівки, яка висить на лоскуті м’яких тканин ("транспортна ампутація");

- катетеризацію або капілярну пункцію сечового міхура при затримці сечовиділення;

-часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри, дегазацію пов'язок та одягу; зміну одягу, зараженого стійкими отруйними речовинами; зняття протигазу з тяжкопоранених i тяжкохворих;

- промивання очей при ураженні отруйними речовинами шкipнo-нapивнoї дії з наступним введенням у кон’юнктивальний мішечок спеціальних очних мазей;

- введення за показаннями антидотів, антибіотиків, протисудомних, бронхорозширюючих, протиблювотних, серцево-судинних, десенсибілізуючих та інших засобів;

- використання антитоксичної сироватки при отруєннях бактеріальними токсинами i проведення неспецифічної профілактики при ураженні бактеріологічною (біологічною) зброєю;

- промивання шлунку за допомогою зонда при попаданні отруйних речовин у шлунок i дачу адсорбенту.

До заходів першої лікарської допомоги, які можуть бути відкладені, відносяться:

- виправлення пов’язок i покращення транспортної іммобілізації;

- проведення новокаїнових блокад i введення знеболюючих засобів при пошкодженнях середньої тяжкості;

- дегазація рани при зараженні стійкими отруйними речовинами;

- ін’єкції антибіотиків i профілактика правцю при відкритих травмах i опіках;

-проведення дезінтоксикаційної терапії i використання антибioтиків при радіаційних та хімічних ураженнях;

- зміна пов'язок при забрудненні рани радіоактивними речовинами;

- призначення симптоматичних медикаментозних засобів.

Повний обсяг першої лікарської допомоги включає невідкладні заходи і заходи, проведення яких може бути відкладено. Скорочення обсягу першої лікарської допомоги здійснюється за рахунок заходів другої групи.

5.Заходи кваліфікованої хірургічної медичної допомоги. За термінами виконання ці заходи діляться на дві групи: невідкладні i заходи, виконання яких може бути вимушено відкладено.

Невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги включають:

- усунення асфіксії та відновлення адекватного дихання;

- кінцеву зупинку внутрішньої i зовнішньої кровотечі;

- комплексну терапію гострої крововтрати, шоку, травматичного токсикозу;

- некротомію при глибоких циркулярних опіках грудей i кінцівок, які викликають розлади дихання і кровообігу;

- лікування анаеробної інфекції;

- хірургічну обробку та ушивання ран при широко відкритому пневмотораксі, що не герметизується оклюзійною пов’язкою, пораненнях серця, зовнішньому клапанному пневмотораксі;

- лапаротомію при пораненнях i закритій травмі живота з пошкодженням внутрішніх органів, при внутрішньочеревному пошкодженні сечового міхура i прямої кишки;

- декомпресійну трепанацію черепа при пораненнях i пошкодженнях, які супроводжуються стисканням головного мозку.

Заходи кваліфікованої хірургічної допомоги, виконання яких може бути вимушено відкладено з метою їх більш чіткої та суворої регламентації розподіляються на дві підгрупи.

Перша підгрупа включає заходи, відкладання яких, як правило, буде приводити до тяжких ускладнень:

- ампутацію при відривах, роздавленні та ішемічному некрозі кінцівок;

- накладання надлобкової нориці при пошкодженні уретри i протиприродного заднього проходу при позачеревному пошкодженні прямої кишки;

- хірургічну обробку ран заражених отруйними речовинами, а також ран із значними руйнуваннями м'яких тканин.

Друга підгрупа включає заходи, відкладання яких не виключає розвитку тяжких ускладнень, але небезпека їх виникнення може бути зменшена при вживанні антибіотиків та інших засобів. До заходів цієї підгрупи відносяться:

- первинна хірургічнa обробка ран (за виключенням тих, що включені до попередньої підгрупи та ран, які не підлягають хірургічній обробці);

- некротомія при глибоких циркулярних опіках грудей i кінцівок, які не викликають розладів дихання i кровообігу; туалет сильно забруднених опікових поверхонь;

- накладання пластинчатих швів при лоскутних пораненнях обличчя;

- лігатурне зв’язування зубів при переломах нижньої щелепи з дефектом.

6.Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги. За термінами виконання вони також розподіляються на невідкладні і заходи, виконання яких може бути вимушено відкладено.

Невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги включають:

- санітарну обробку поранених i хворих при зараженнях отруйними речовинами;

- введення антидотів i протиботулінічної сироватки;

- комплексну терапію серцево-судинної недостатності, порушень серцевого ритму;

- комплексну терапію гострої дихальної недостатності;

- дегідратаційну терапію при набряку головного мозку;

- корекцію грубих порушень кислотно-лужного стану та електролітного балансу;

- комплекс заходів при попаданні всередину отруйних речовин та інших отруйних засобів;

- введення знеболюючих, десенсибілізуючих, протиблювотних, протисудомних i бронхолітичних засобів;

- вживання транквілізаторів та нейролептиків при гострих реактивних станах;

- призначення засобів проти свербіння при поширених іпритних дерматозах.

Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги, виконання яких може бути відкладено, включають:

- введення (дачу) антибіотиків та сульфаніламідів з профілактичною метою;

- гемотрансфузію із замінною метою (при помірній анемізації);

- використання симптоматичних медикаментозних засобів.

7.Поняття про етап медичної евакуації. Завдання, які він виконує.

Медична допомога пораненим i хворим (окрім першої i долікарської) та їх лікування здійснюється на медичних пунктах i в лікувальних установах які розгортуються на шляхах евакуації i розміщених від фронту в тил у певній послідовності. Медичні пункти i лікувальні установи отримали узагальнюючу назву етапів медичної евакуації.

Етап медичної евакуації - це сили i засоби медичної служби (медичні пункти i лікувальні установи), що розгорнуті на шляхах медичної евакуації для прийому, сортування поранених i хворих, надання їм медичної допомоги, лікування i підготовки до подальшої евакуації тих з них, хто цього потребує.

У сучасній системі лікувально-евакуаційних заходів основними етапами медичної евакуації являються: медичний пункт полку, окремий медичний батальйон дивізії, окремий медичний загін армії (фронту), лікувальні установи госпітальної бази фронту, тилові госпіталі Міністерства охорони здоров’я.

До числа етапів медичної евакуації може бути занесений МПБ, якщо вінрозгортується i працює на місці (наприклад, в обороні). Кожному етапу медичної евакуації характерний визначений (типовий) вид медичної допомоги (медичному пункту полку – перша лікарська допомога, окремому медичному батальйону і окремому медичному загону – кваліфікована медична допомог, госпітальній базі фронту – спеціалізована медична допомога).

Всім етапам медичної евакуації властиві певні особливості в організації роботи, які залежать від їх завдань i місця в загальній системі лікувально-евакуаційних заходів, а також від бойової, тилової та медичної обстановки. Однак, у складі кожного етапу медичної евакуації, як правило, розгортується ряд типових функціональних підрозділів, які виконують наступні, загальні для кожного з них завдання: прийом, реєстрацію, медичне сортування поранених і хворих, що надходять; проведення по показанням санітарної обробки поранених і хворих, дезинфекції, дезактивації та дегазації їх одягу та знаряддя; надання пораненим та хворим медичної допомоги; стаціонарне лікування поранених та хворих (починаючи з окремого медичного батальйону, окремого медичного загону); підготовку до евакуації поранених та хворих, що підлягають лікуванню на наступних етапах; ізоляцію інфекційних хворих.

8.Основні функціональні підрозділи, які розгортаються на етапі медичної евакуації, основні вимоги щодо районів розміщення ЕМЕ.

Однак, у складі кожного етапу медичної евакуації, як правило, розгортується ряд типових функціональних підрозділів, які виконують наступні, загальні для кожного з них завдання: прийом, реєстрацію, медичне сортування поранених і хворих, що надходять; проведення по показанням санітарної обробки поранених і хворих, дезинфекції, дезактивації та дегазації їх одягу та знаряддя; надання пораненим та хворим медичної допомоги; стаціонарне лікування поранених та хворих (починаючи з окремого медичного батальйону, окремого медичного загону); підготовку до евакуації поранених та хворих, що підлягають лікуванню на наступних етапах; ізоляцію інфекційних хворих.

Для прийому і сортування поранених i хворих, призначені сортувально-евакуаційні (на медичному пункті полку, в окремому медичному батальйоні, окремому медичному загоні) або приймально-сортувальні (у лікувальних установах госпітальної бази) відділення. Якщо у відповідності з установленим обсягом медичної допомоги частина поранених буде евакуйована далі в тил безпосередньо після сортування, без спрямування їx в інші функціональні підрозділи окремого медичного батальйону (окремого медичного загону), вони розміщуються i готуються до евакуації в евакуаційних наметах сортувально-евакуаційного відділення. 3 лікувальних установ евакуація поранених i хворих ведеться, як правило, безпосередньо із госпітальних (лікувальних) відділень.

Часткова або повна санітарна обробка поранених i хворих, часткова дегазація i дезактивація, дезинфекція їх одягу, а також санітарного транспорту та нош здійснюється у відділенні (на майданчику) спеціальної обробки.

Надання медичної допомоги пораненим i хворим в обсязі, властивому даному етапові медичної евакуації, здійснюється у перев'язувальній медичного пункту полку, операційно-перев'язувальному або госпітальному відділеннях окремого медичного батальйону (окремого медичного загону), в операційних, перев'язувальних, процедурних різних госпіталів.

Для госпіталізації та лікування поранених i хворих призначається госпітальне відділення.

Для ізоляції інфекційних хворих розгортується ізолятор.

У складі етапів медичної евакуації передбачаються підрозділи, які здійснюють керівництво їх роботою та матеріально-технічне забезпечення - управління (штаб), аптека, лабораторія, кухня, склади та iн.

Місця (райони) для розгортання медичних пунктів i лікувальних установ вибираються з врахуванням конкретних умов (характеру бойових завдань військ та їx шикування, організації тилу, наявності та якості шляхів, радіаційної та хімічної обстановка, наявності джерел доброякісної води, санітарно-епідемічного стану району, можливості використання місцевих засобів для захисту i маскування).

Однак у всіх випадках слід намагатись розгортати медичні пункти та лікувальні установи поблизу шляхів підвозу та евакуації; по можливості в стороні від об'єктів, які можуть привернути увагу противника; у районах, де забезпечується вигідне розміщення функціональних підрозділів, їх достатній захист i маскування, а також можливість організації наземної охорони i оборони.

Етапи медичної евакуації повинні бути постійно готовими до роботи в різних умовах, до швидкої зміни місця розташування, до одночасного прийому великої кількості поранених i хворих, у тому числі i безпосередньо з осередків масового ураження.

Райони, терміни розгортання i порядок переміщення окремого медичного батальйону (окремого медичного загону), медичного пункту полку визначається начальником медичної служби дивізії (полку) у відповідності з вказівками командира дивізії (командира полку).


9. Визначення поняття “медичне сортування”, його завдання. Групи поранених, що виділяються при проведенні сортування.

Основою організації лікувально-евакуаційних заходів являється медичне сортування. Медичне сортування поранених і хворих є найважливішим заходом, який забезпечує чітку організацію роботи етапів медичної евакуації щодо надання медичної допомоги пораненим і хворим. Особливо зростає її значення при масовому надходженні поранених і хворих.

Медичне сортування - це розподіл поранених i хворих на групи за ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних i профілактичних заходах у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги і прийнятим порядком евакуації.

Сортування поранених і хворих проводиться на кожному етапі медичної евакуації та здійснюється у всіх його функціональних підрозділах.

Зміст сортування залежить від завдань, що покладаються на ті чи інші функціональні підрозділи та етапи медичної евакуації у цілому, а також від умов бойової та медичної обстановки.

Мета медичного сортування – забезпечити поранених та хворих своєчасним проведенням лікувально-профілактичних заходів та подальшу їх евакуацію.

Завдання медичного сортування: визначити характер ураження; встановити черговість, місце (функціональний підрозділ) надання пораненим (хворим) медичної допомоги (лікування); визначити порядок евакуації поранених і хворих: куди евакуювати, у яку чергу, на якому транспорті, у якому положенні.

Медичне сортування, як правило, здійснюється на основі з`ясування діагнозу ураження (захворювання, його прогнозу і тому завжди носить діагностичний та прогностичний характер.

В залежності від завдань, які вирішуються у процесі медичного сортування поранених і хворих, розрізняють два його види: внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне сортування.

Внутрішньопунктове сортування має за мету розподілити поранених і хворих на групи для направлення у відповідні функціональні підрозділи даного етапу медичної евакуації та встановити черговість їх направлення у ці підрозділи. Евакуаційно-транспортне сортування проводиться з метою розподілення поранених і хворих на групи у відповідності з направленням, черговістю, способами та засобами подальшої їх евакуації.

При проведені медичного сортування поранені i хворі розподіляються на групи:

- виходячи з потреби в санітарній обробці i необхідності ізоляції;

- виходячи з потреби в медичній допомозі, місця i черговості її надання;

- виходячи з можливості i доцільності подальшої евакуації, виду транспортних засобів, які використовуються для евакуації, черговості і способу транспортування, евакуаційного призначення (починаючи з окремого медичного батальйону, окремого медичного загону).

Медичне сортування проводиться сортувальними бригадами у складі лікаря, двох медичних сестер (фельдшерів), двох регістраторів та однієї – двох ланок санітарів-носіїв.

Результати медичного сортування фіксуються при допомозі спеціальних сортувальних марок, а також у первинній медичній карті, історії хвороби.

10. Визначення поняття «медична евакуація»,порядок її проведення. Санітарно-транспортні засоби, які використовуються для евакуації уражених і хворих.

Медична евакуація - це сукупність заходів по доставці поранених i хворих на медичні пункти i в лікувальні установи з метою своєчасного i повного надання їм медичної допомоги та лікування. Шлях, яким здійснюється винесення та транспортування поранених i хворих у тил, носить назву шлях медичної евакуації. Як правило, шляхи медичної евакуації повинні відповідати шляхам підвозу військам різних матеріальних засобів. Сукупність шляхів медичної евакуації, розгорнутих на них етапів медичної евакуації, а також санітарно-транспортних засобів, що забезпечують угрупування військ, отримало назву евакуаційного напрямку.

Для евакуації поранених і хворих застосовуються різні санітарно-транспортні засоби. У всіх випадках для евакуації поранених і хворих належить використовувати доступні в конкретній обстановці найбільш щадячі і швидкохідні засоби медичної евакуації. Найбільшими труднощами є евакуація поранених з поля бою, яка здійснюється за допомогою різних транспортних засобів та шляхом винесення. Винесення поранених здійснюється особовим складом підрозділів збору і евакуації, а також військовослужбовцями, які виділяються для цієї мети розпорядженням командирів частин і підрозділів. Для вивезення поранених з поля бою використовуються санітарні транспортери медичних пунктів батальйонів, підрозділів збору і евакуації медичних пунктів полків і окремого медичного батальйону, а також бронетранспортери і бойові машини піхоти, що може значно полегшити організацію евакуації під вогнем противника.

Подальша евакуація поранених і хворих здійснюється на автомобільному санітарному транспорті, який в теперішній час являється основним засобом медичної евакуації від військових підрозділів до госпітальної бази. Поряд з цим в сучасних умовах збільшуються можливості щодо використання для евакуації поранених і хворих, починаючи з окремих медичних батальйонів і окремих медичних загонів, легких санітарних літаків і вертольотів, які не потребують великих злітно-посадочних смуг.

^ Транспортні засоби, які використовуються для евакуації поранених i хворих


Транспортер колісний ЛУАЗ-967М

Транспортер малогабаритний гусеничний броньований ГТ-МУ

Транспортер гусеничний снігоболотохідний ГТ-СМ

Санітарна автомашина УАЗ-452А

Санітарний автобус АС-66

Вантажний автомобіль ГАЗ-66, обладнаний уніфікованим санітарним обладнанням

Вантажний автомобіль ЗІЛ-130, обладнаний уніфікованим санітарним обладнанням

Евакуація поранених і хворих організується вищестоящим начальником медичної служби і здійснюється підлеглими йому транспортними засобами. Наприклад, начальник медичної служби дивізії направляє санітарний транспорт окремого медичного батальйону (окремого медичного загону) на медичні пункти полків для евакуації поранених і хворих в окремий медичний батальйон (окремий медичний загін). Такий порядок евакуації отримав назву “евакуація на себе”. Не виключена, можливість евакуації в тил своїми транспортними засобами, тобто “від себе”. Існує також можливість евакуації поранених і хворих за принципами: “евакуація на сусіда”, “евакуація за собою”, “евакуація через себе”. Перевага евакуації “на себе” перед іншими порядками її організації складається в тому, що старший начальник медичної служби, який направляє транспорт вперед, має можливість використовувати його більш ефективно у відповідності з обстановкою, а також краще ним маневрувати.

11.Особливості організації лікувально-евакуаційних заходів в осередку хімічного враження. Необхідно враховувати наступні особливості:

- одномоментне (при використанні противником швидкодіючих отруйних речовин) або тривале (отруйні речовини сповільненої дії) формування санітарних втрат в осередку;

- можливість виникнення при певних умовах комбінованих уражень особового складу;

- можливість вторинних уражень поранених i хворих, а також медичного персоналу в результаті десорбції отруйних речовин із зараженого одягу або спорядження евакуйованих хворих;

- необхідність надання медичної допомоги за невідкладними показаннями великій кількості уражених в короткі терміни.

Перша медична допомога пораненим i хворим в осередках ядерного i хімічного ураження надається у порядку само- i взаємодопомоги, а також особовим складом загонів ліквідації наслідків застосування противником засобів масового ураження. Санітарні інструктори і фельдшери із складу цих загонів безпосередньо керують заходами щодо надання першої медичної допомоги, надають її найбільш тяжкопораненим i тяжкохворим.

Поранених і хворих потрібно вивозити (виносити) на незаражені ділянки місцевості у найкоротші терміни з дотриманням необхідних заходів захисту.

Після надання пораненим i хворим першої медичної допомоги вони евакуюються на медичний пункт полку, в окремий медичний батальйон (окремий медичний загін). У разі неможливості швидкої евакуації поранених i хворих, які знаходяться на місцевості з високим рівнем радіації або зараженої отруйними речовинами, вони спочатку вивозяться (виносяться) за межі цієї місцевості, де i очікують подальшої евакуації.




Похожие:

Організація медичного забезпечення iconМитний кодекс України
України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки,...
Організація медичного забезпечення iconПозивач: Громадська організація «Ініціативний Союз «Відродження»
Донецька область, Новоазовський район, селище міського типу Сєдове, вулиця Калініна, будинок 29
Організація медичного забезпечення iconОрганізація, яка планує брати участь у зустрічі-семінарі має надати інформацію відповідно до наступного алгоритму: Інформація про організацію
Адреса місцезнаходження організації: (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку)
Організація медичного забезпечення iconКриминалистическая регистрация: некоторые современные проблемы
Опубликовано: Вiсник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, Інформаційно-довідкове забезпечення...
Організація медичного забезпечення iconОрганізація, яка планує здійснювати організацію зустрічі, повинна надати інформацію відповідно до наступного алгоритму: Інформація про організацію-виконавця
Адреса місцезнаходження організації: (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку)
Організація медичного забезпечення iconПрезентація для семінару “Фінансування проектів з енергоефективності”
Структура та організація фінансування проектів з енергоефективності у промисловості
Організація медичного забезпечення iconПравила благоустрою території Сєдовської селищної громади, забезпечення чистоти, порядку та дотримання тиші, організації відпочинку громадян на воді
Порядок здійснення шляхових та інших земляних робіт, благоустрою населених пунктів та зон відпочинку
Організація медичного забезпечення iconЭкстраполяция тенденций как метод анализа информации при прогнозировании социальных явлений
Опубликовано: Вiсник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка, Інформаційне забезпечення розслідування...
Організація медичного забезпечення iconСтатут кiнологiчноi спiлки украiни розділ І загальні положення
Всеукраїнська громадська організація "Кінологічна Спілка України" (надалі по тексту ксу) є всеукраїнською громадською організацією,...
Організація медичного забезпечення iconМіжнародна Організація Рятувальних Собак Головні правила проведення Чемпіонату Світу iro
Загалом, правила викладенні в ipo-r мають повноваження І повинні дотримуватись чітко. Далі, норми І правила доповнені І уточнені,...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов