“Затверджено” icon

“Затверджено”



Название“Затверджено”
страница1/3
Дата конвертации07.07.2012
Размер0.54 Mb.
ТипМетодичні рекомендації
  1   2   3


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ


Затверджено”


на методичній нараді

______________________

(назва кафедри)

Завідувач кафедри


професор_______________

(ПІП, підпис)

“______” _____________ 2008 р.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ


ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДЛЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ



Навчальна дисципліна

Військова хірургія з хірургією надзвичайних ситуацій

Модуль № 2

Невідкладні хірургічні стани при вогнепальних і закритих пошкодженнях кінцівок і суглобів, черепа і хребта, грудей, черева і таза.

^ Змістовний модуль № 4

Поранення і закриті пошкодження черепа, хребта, грудей, черева, таза і тазових органів. Обсяг медичної допомоги на етапах медичної евакуації.

Тема заняття № 3

Поранення (пошкодження) черепа, головного мозку, хребта і спинного мозку

Курс

3

Факультет

Медичний № 1, № 2, № 3, № 4, ЧФ, ФЗСУ



Київ 2008


^ 1. Актуальність теми.

При стихійних лихах, катастрофах, аваріях, коли виникають масові травми і суттєво затрудняються умови надання допомоги потерпілим, медики вимушені працювати в надзвичайних ситуаціях.

Хірургія надзвичайних ситуацій - це клінічна дисципліна, яка вивчає пошкодження організму людини, що виникають в умовах надзвичайної ситуації, організаційні принципи і особливості надання хірургічної допомоги.

Військова хірургія це клінічна дисципліна, яка вивчає сучасну бойову хірургічну травму, особливості організації та лікування поранених і хворих у різноманітних оперативно-тактичних (медичних) умовах воєнного і мирного часу.

Варто нагадати, що сучасна медичне забезпечення постраждалих у надзвичайних умовах мирного періоду і поранених під час бойових дій ґрунтується на одних і тих же принципах, а саме: системи етапного лікування з евакуацією за призначенням.


Своєчасне та якісне надання медичної допомоги на етапах медичної евакуації з однією з визначальних умов збереження життя та профілактики тяжких ускладнень у поранених та постраждалих з ЧМТ та СМТ у мирний час, при ліквідації наслідків катастроф, аварій, а також на війні.


^ 2. Конкретні цілі

2.1. Аналізувати частоту поранень та закритих пошкоджень черепа, головного мозку, хребта, спинного мозку.

2.2. Пояснювати класифікацію, діагностику та клінічний перебіг черепно-мозкових уражень. Клінічні прояви струсу, забиття та стискання головного мозку.

2.3. Конкретизувати обсяг першої медичної допомоги, першої лікарської, кваліфікованої допомоги в медичній роті бригади. Організацію та зміст спеціалізованої допомоги в ГБФ пораненим в голову. Ускладнення, реабілітацію, прогноз, та повернення до лав поранених з черепно-мозковою травмою.

2.4. Трактувати обсяг першої медичної допомоги на полі бою. Зміст першої лікарської, кваліфікованої допомоги в медичній роті бригади. Особливості підготовки та евакуації в ГБФ, та терміни евакуації поранених з ушкодженнями хребта та спинного мозку.

2.5. Проаналізувати організацію та зміст спеціалізованої хірургічної допомоги пораненим. Прогноз, наслідки та реабілітацію, повернення в стрій та до праці поранених з ушкодженнями хребта, спинного мозку.


^ 3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція)


Назва попередніх дисциплін

Отримані навики

3.1 Нормальна анатомія


32 Гістологія і ембріологія.


3.3 Біохімія.


3.4 Нормальна фізіологія.


3.5 Загальна хірургія.


3.6. Військово-медична підготовка

Описати анатомічну структуру голови, будову хребта, головного і спинного мозку.


Відновити знання з гістологічної структури головного і спинного мозку.


Відновити знання основних біохімічних процесів в організмі: обмін білків, вуглеводів, жирів, поняття про катаболічні та анаболічні процеси. Цикл Кребса, аеробний та анаеробний гліколіз.

Знати показники загального білка і фракції білірубіна, коагулограми, глюкози, сечовини, креатиніну, загального аналізу крові і сечі у здорових осіб.


Володіти практичними навичками: вимірювання АТ, ЧСС, ЧД, температури тіла.


Повторити класифікацію закритої ЧМТ. Вміти виконувати практичні навички з тимчасових та постійних методів зупинки кровотечі. Знати правила накладання джгута. Відновити вміння накладати пов’язки на голову.


Знати види медичної допомоги. етапи надання допомоги та принципи медичного сортування поранених в медичній роті бригади під час надання першої лікарської та кваліфікованої медичної допомоги.




^ 4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття


Термін

Визначення

1. Закрита черепно-мозкова травма


2. Відкрита черепно-мозкова травма


3. Клінічні форми ЗЧМТ


4. Градації стану свідомості.


5. Спінальний шок.

До закритої черепно-мозкової травми відносяться пошкодження, при яких порушення цілісності покровів голови відсутні або є рани м'яких тканин без пошкодження апоневрозу, а також переломи кісток склепіння черепу, які не супроводжуються пораненням м'яких тканин та апоневрозу.

До відкритої черепно-мозкової травми відноситься такий вид пошкоджень, при яких на фоні пошкоджень черепу та мозку є рани м'яких тканин покровів голови з пошкодженням апоневрозу; перелом кісток склепіння, що супроводжується пораненням прилягаючих м'яких тканин та апоневрозу, або перелом основи черепу, що супроводжується кровотечею та ліквореєю /з вуха або носу/ .


Виділяють 7 клінічних форм ЗЧМТ :

  1. Струс головного мозку;

  2. забиття головного мозку легкого ступеню;

  3. забиття головного мозку середнього ступеню;

  4. забиття головного мозку тяжкого ступеню;

  5. Дифузне аксональне пошкодження головного мозку (ДАП);

  6. Стискання головного мозку на фоні його забиття;

  7. Стискання головного мозку без супутнього забиття.

Виділяють 7 градацій стану свідомості:

  • ясна свідомість,

  • помірне оглушення,

  • глибоке оглушення,

  • сопор,

  • помірна кома,

  • глибока кома,

  • терпинальна кома (зарубіжна) (Коновалов А.Н. та ін. 1982).


Спінальний шок - це позамежове гальмування /парабіотичний стан/ нейронів спинного мозку, що може тривати від декількох секунд до 3-8 тижнів після травми. Функціональні порушення, які виникають при спінальному шоці, частково чи повністю зворотні. Глибина і тривалість спінального шоку залежить від тяжкості травми. Спінальний шок розвивається не тільки в дистальному відділі спинного мозку, де він виражений найбільше, а і в проксимальному відділі. Явища спінального шоку в перші години, дні і навіть тижні після травми можуть зумовлювати клінічну картину так званого фізіологічного пошкодження або розриву спинного мозку.


^ 4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Частота поранень та закритих ушкоджень черепу, головного мозку, хребта, спинного мозку.

2. Класифікація за характером поранення та клінічними проявами черепно-мозкової травми

3. Клінічні форми ЗЧМТ

4. Клінічний перебіг та діагностика струсу.

5. Клінічний перебіг забиття та стискання головного мозку.

6. Градації стану свідомості.

7. Градації стану хворого з черепно-мозковою травмою.

8. Вогнепальні поранення черепу та мозку, їх класифікація та клініка.

9. Періоди клінічного перебігу вогнепальних поранень черепа.

10. Перша медична допомога при пораненнях черепа на полі бою.

11. Медичне сортування та зміст першої лікарської допомоги в медичній роті.

12. Кваліфікована медична допомога та медичне сортування поранених з черепно-мозковою травмою в медичній роті бригади.

13. Консервативна терапія з закритими та відкритими травмами черепа.

14. Частота, класифікація закритих пошкоджень хребта та спинного мозку.

15. Симптоми, діагностика поранень та закритих ушкоджень хребта і спинного мозку.

16. Спинальний шок.

17. Вогнепальні поранення хребта та спинного мозку, частота, класифікації.


18. Періоди вогнепальних поранень хребта та спинного мозку.

19. Ускладнення поранень хребта та спинного мозку.

20. Перша медична допомога на полі бою при пораненнях хребта та спинного мозку.

21. Обсяг першої лікарської допомоги при пораненнях хребта та спинного мозку.

22. Кваліфікована хірургічна допомога в медичній роті бригади при пораненнях хребта та спинного мозку.

23. Особливості підготовки та евакуації в ГБФ та терміни евакуації поранених в хребет.

24. Організація та отримання спеціалізованої хірургічної допомоги пораненим в хребет.


^ 4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті.


1. Проводити диференційну діагностику відкритих та закритих черепно-мозкових травм (ЧТМ).

2. На основі клінічних даних, огляду рани діагностувати проникаючі та не проникаючі поранення черепу.

3. На основі анамнезу виявити види амнезії: ретроградну, антеградну, конградну. При струсі і забитті головного мозку.

4. Виявляти і розрізняти загально мозкові і вогнищеві симптоми у постраждалих з забиттям головного мозку.

5. Проводити діагностику стискання головного мозку.

6. Діагностувати різні види закритої спинномозкової травми.

7. Надавати першу медичну допомогу постраждалим з ЧМТ.

8. Провести медичне сортування поранених та надати першу лікарську допомогу постраждалим з вогнепальними пораненнями голови.

9. Провести медичне сортування та надати кваліфіковану допомогу за життєвими показаннями.

10. Проводити комплекс невідкладних заходів при (відновлення прохідності дихальних шляхів, ШВД, закритий масаж серця, трахіостомію, конікотомію).

11. Визначити показання, проводити люмбальну пункцію та ліквородинамічні проби.

12. Зупинити кровотечу з м’яких тканин голови різними методами.

13. Накладати бинтові пов’язки на голову, типу “вуздечка”, “шапка Гіппократа”.

14. Проводити ПХО рани голови, накладати шви на рани голови.

15. Проводити призначення постраждалим від струсу головного мозку.

16. Проводити призначення і лікування постраждалим від забиття головного мозку середнього і важкого ступеню.

17. Проводити транспортну іммобілізацію в разі ушкоджень шийного, грудного, поперекового відділів хребта за допомогою шини Крамера.

18. Накладати шийний комір та Філадельфійський шийний комір при переломі шийного відділу хребта.

19. Проводити сортування постраждалим з пораненнями хребта і спинного мозку під час надання першої лікарської допомоги.

20. Див. 20 кваліфікованої медичної допомоги.

21. Проводити призначення протишокової терапії в разі поєднання, закритої травми живота та внутрішньої кровотечі.

22. Визначити показання та проводити пункцію і катетеризацію сечового міхура.

23. Проводити профілактику і лікування пролежнів у постраждалих з ЧТМ та СПМТ.


^ ЗМІСТ ТЕМИ


1. ЧЕРЕПНО-МОЗКОВА ТРАВМА

1.1. Частота поранень та закритих ушкоджень черепу,

головного мозку, хребта, спинного мозку.

Знання з'ясовуються шляхом опитування студентів та засновуються на відомостях з літератури. Під час Великої Вітчизняної війни вогнепальні поранення голови складали 7-13%, хребта - 0,3-1,5%, кульові - осколкові - 84,5 %. Осколкові поранення черепу та мозку складали 5-15% серед усіх поранень, отриманих в регіональних військо­вих конфліктах в післявоєнний час. Закриті пошкодження черепу та мозку в умовах сучасної війни можуть скласти 15-30% усіх поранень, хребта та спинного мозку - 5-7%.

В загальній структурі травматизму на частку поєднаних пошкоджень черепу та головного мозку припадає до 89% /Михаловський П.Є., Русаков А.Б., 1983/. За даними І.І.Дєрябина, О.С.Насонкіна ізольо­вані ушкодження черепу та головного мозку склали 11,4% /летальність 39%/, сполучені -68,4% /летальність 60%/,

1.2. Класифікація за характером поранення

та клінічними проявами черепно-мозкової травми

Дане учбове питання вивчається в процесі дослідження хворих в палатах, опитування студентів з використанням таблиць, слайдів, керуючись при цьому даними літератури. Пошкодження голови бувають 3-х варіантів:

  1. пошкодження м'яких тканин;

  2. пошкодження зводу та основи черепу;

  1. пошкодження мозку. Частіше за все спостерігається сполучення пошкоджень кісток черепу та мозку, які називають черепно-мозковою травмою /ЧМТ/.

Відрізняють:

  1. закриту черепно-мозкову травму /ЗЧМТ/,

  2. відкриту черепно-мозкову травму /ВЧМТ/.


Викладач підкреслює, що розмежування закритої та відкритої травми має принципове значення, т. я. в разі останньої є небезпека інфікування внутрішньочерепного вмісту, що й визначає особливості подальшої тактики лікування. Студенти на конкретних хворих визначають вид ЧМТ.

До закритої черепно-мозкової травми відносяться пошкодження, при яких порушення цілісності покровів голови відсутні або є рани м'яких тканин без пошкодження апоневрозу, а також переломи кісток склепіння черепу, які не супроводжуються пораненням м'яких тканин та апоневрозу.

До відкритої черепно-мозкової травми відноситься такий вид пошкоджень, при яких на фоні пошкоджень черепу та мозку є рани м'яких тканин покровів голови з пошкодженням апоневрозу; перелом кісток склепіння, що супроводжується пораненням прилягаючих м'яких тканин та апоневрозу, або перелом основи черепу, що супроводжується кровотечею та ліквореєю /з вуха або носу/ .

Серед відкритих поранень відрізняють вогнепальні та невогнепальні.

Розрізняють поранення м'яких тканин /54,6%/, непроникаючі черепно-мозкові пошкодження /17,3%/, коли збережено цілість твердої мозкової оболонки, та проникаючі /28,2%/, коли порушено цілість твердої мозкової оболонки. За характером каналу рани розрізняють: сліпі, дотичні, наскрізні, рикошетуючі. За видом ранячого снаряду розрізняють: кульові, осколкові, кулькові, стрілковидні. За видом перелому кісток черепу розрізняють: неповний, повний, лінійний, осколковий /зі зміщенням, без зміщення/, роздроблений, здавлений, дірчастий.

Студенти складають алгоритми класифікації в робочому зошиті.

За локалізацією розрізняють поранення склепіння черепу - лобова, тім'яна, скронева, потилична /часто 2-3/ ділянки, а також парабазальні поранення - передні /лобно-орбітальні, скронево-орбітальні, з пошкодженням придаткових пазух носу, пораненнями очного яблука/, середні /скронево-сосцевидні, з пошкодженням придаткових пазух вуха / та задні /задня черепна ямка, краніо-спинальні/.

За стороною ураження: поранення лівої та правої сторони черепу, серединної лінії та парасагітальної ділянки.

Розрізняють: сполучену та комбіновану черепно-мозкову травму. В разі сполученої окрім ЧМТ спостерігається також травматичне по­шкодження інших ділянок тіла. В разі комбінованої травми на фоні ЧМТ є також пошкодження іншими факторами /опіки, ОР, РР та ін./. Під час минулої війни сполучені поранення черепу та інших органів склали біля 1/3 поранень черепу. Множинні поранення тільки черепу - 7%, ізольовані - /одиничні/ - 60-63% випадків.

Викладач з'ясовує базисні знання студентів за класифікацією закритої черепно-мозкової травми /ЗЧМТ/, прийнятою III Всесоюзним з'їздом нейрохірургів в 1982 році.

Виділяють 7 клінічних форм ЗЧМТ :

  1. Струс головного мозку;

  2. забиття головного мозку легкого ступеню;

  3. забиття головного мозку середнього ступеню;

  4. забиття головного мозку тяжкого ступеню;

  5. Дифузне аксональне пошкодження головного мозку (ДАП);

  6. Стискання головного мозку на фоні його забиття;

  7. Стискання головного мозку без супутнього забиття.

Ці травми можуть бути без пошкодження та з пошкодженням кісток черепу.

За локалізацією: переломи склепіння, основи черепу. За видом перелому: лінійний перелом /тріщина/, осколковий, вдавлений, дірчастий переломи.

За своєю тяжкістю ЗЧМТ поділяється на 3 ступеня :

1. легкий - струс головного мозку та забиття мозку легкого ступеню;

  1. середню - забиття мозку середньої тяжкості;

  2. тяжка - забиття мозку тяжкого ступеню та стискання мозку.



1.3. Клінічний перебіг та діагностика струсу,

забиття та стискання головного мозку.

Дане учбове питання вивчається в приймальному покої, в діагностичних кабінетах, біля ліжка хворого.

При цьому викладач організовує активну роботу студентів з виявлення симптомів як безпосередньо у хворого, так і під час вивчення історії хвороби. Студенти складають алгоритми з діагностики поранень черепу, беруть участь в інструментальних та допоміжних методах дослідження /рентгенографії, ехоенцефалографії, люмбальної пункції, ангіографії, комп'ютерної томографії та ін./, аналізують отримані дані, формулюють діагнози /попередній, диференціальний, заключний/.

Під час діагностики ЗЧМТ слід брати до уваги, що закрита травма мозку характеризується загальномозковими, осередковими та вегетативними симптомами. Загальномозкові симптоми: порушення свідомості, ретроградна та антеградна амнезія, головний біль, нудота, блювання, запаморочення та ін. Осередкова неврологічна симптоматика: рухові (парези, паралічі) та чуттєві порушення (розлади мовлення, слуху, зору, координації та ін.). Вегетативні симптоми: лабільність пульсу та артеріального тиску, порушення потовиділення (сухість шкіри чи гіпергідроз), "гра вазомоторів" (почервоніння чи блідість шкірних покровів, почуття жара), асиметрія АТ.

Студенти виявляють ці симптоми у хворих. Викладач звертає увагу на велику різноманітність клінічних симптомів, допомагає студентам їх згрупувати, об'єднати отримані дані, сформулювати діагноз.

Викладач відмічає, що на МПП встановлюють попередній діагноз, який дозволяє провести медсортування у відповідності з регламентованим обсягом допомоги.

Під час вивчення хворих з ЗЧМТ студенти диференціюють їх, встановлюють діагноз.

Основним проявом черепно-мозкової травми є втрата свідомості неоднакової тривалості - від часток секунди до кількох тижнів, що залежить від ступеню пошкодження мозку.

Для об'єктивної оцінки тяжкості стану в гострому періоді череп­но-мозкової травми слід враховувати як мінімум три складових:

  • стан свідомості,

  • стан життєво важливих функцій,

  • стан вогнищевих неврологічних функцій,

Виділяють 7 градацій стану свідомості:

  • ясна свідомість,

  • помірне оглушення,

  • глибоке оглушення,

  • сопор,

  • помірна кома,

  • глибока кома,

  • термінальна кома (зарубіжна) (Коновалов А.Н. та ін. 1982).

Виділяють такі 5 градацій стану хворого з черепно-мозковою травмою:

  1. задовільний,

  2. середньої тяжкості,

  3. тяжкий,

  4. вкрай тяжкий,

  5. термінальний.


^ ЗАКРИТА ЧЕРЕПНО-МОЗКОВА ТРАВМА

Струс головного мозку:

Струс головного мозку характеризується переважанням загальномозкових симптомів за умови відсутності стійких вогнищевих неврологічних симптомів. В ряді випадків спостерігається дрібно розмашистий, спонтанний горизонтальний ністагм, що швидко виснажується, проходячі асиметрія носогубної складки, дисоціація сухожильних рефлексів та інші неврологічні компоненти.

Втрата свідомості після травми складає від декількох часток секунди до декількох хвилин, нудота, блювання, головний біль, запа­морочення голови, антеградна амнезія - випадіння спогадів про події, які були після травми, ретроградна амнезія – до травми, конградна амнезія – під час травми.

Лікування струсу головного мозку .

Лікування головного мозку.

  • Спокій, напівліжковий режим при струсі головного мозку призначається на 5-10 діб.

  • Симптоматична терапія спрямована на зменшення головного болю, запаморочення, психомоторного збудження, поганого сну, збудливості.

  • Бом-кодеїнова мікстура для нормалізації нейродинамічних процесів.

  • Салуретики (Фуросемід, Лазикс, Верошпірон) – 1 раз на добу протягом 1-3 днів.

  • 25% розчин сіркокислої магнезії.

  • Препарати кальцію, аскорбінової кислоти, Рутин.

  • Десенсибілізуючі засоби (Піпольфен, Супрастин).

  • Вегетативна лабільність корегується Діазепамом, Белоїдом.

  • Поліпшенню обмінів в головному мозку сприяє Пірацетам (Ноотропіл), Анальгін, вітаміни групи В.

^ Забиття головного мозку:

Забиття головного мозку на відміну від струсу мозку супроводжуються морфологічними пошкодженнями речовини мозку. Це проявляється вираженою загальномозковою та стійкою вогнищевою неврологічною симптоматикою різної інтенсивності. Досить часто забиття мозку супроводжуються субарахноідальними крововиливами, переломами кісток склепіння та основи черепу. Субарахноідальний крововилив призводить до судинного спазму, котрий, в свою чергу, збільшує гіпоксію мозку, метаболічні порушення та веде до набряку та набряканню мозкової тканини. Субарахноідальна кровотеча діагностується шляхом люмбальної пункції. При цьому отримують домішок крові в лікворі.

Викладач дає завдання студентам скласти алгоритми для легкої, середньої та важкої ступенів забиття мозку.

^ Стискання головного мозку (СГМ):

Воно викликається частіш за все гематомами: епідуральними, субдуральними, внутрішньомозковими, внутрішньошлуночковими, а також вдавленими переломами, субдуральними гідромами. Епідуральні гематоми, як правило, обмежені однією часткою.

Клінічно епідуральні гематоми характеризуються коротким світлим проміжком, різким проявом ознак компресії та дислокації мозку (прогресуюче порушення свідо­мості), вогнищевою симптоматикою, котра бурхливо наростає (птоз, мідріаз гомолатеральний, геміпарез гетеролатеральний). Рано проявляються генералізовані судоми, котрі трансформуються в децеребраційні.

Гострі субдуральні гематоми формуються, як правило, на фоні СГМ, при травмі прискорення, сповільнення. Джерелом кровотечі є піальні вени та коркові артеріальні судини при забої мозку. Субдуральні гематоми частіше поширюються над 2-3 частками.

Може бути перебіг з класичним світлим проміжком, частіше він носить стертий характер. У клінічній картині загальномозкова симптоматика більш виражена. Вогнищева симптоматика виявляється на фоні прогресуючого порушення свідомості.

Підвищення внутрішньочерепного тиску призводить до зниження церебральної перфузії. Як компенсаторна реакція з'являється тахіпное, котра при наростаючій або тривалій внутрішньочерепній гіпертензії змінюється патологічним типом ди­хання. Паралельно наростаючим дихальним розладам на гіпоксію, внутрішньо­черепну гіпертензію підвищується артеріальний тиск на фоні брадикардії, котра в стадії грубої клінічної декомпенсації змінюється артеріальною гіпотензією та тахікар­дією. Останні на фоні грубих розладів дихання та свідомості свідчать про неспри­ятливе передбачення.

Підгострі субдуральні гематоми, як правило, виникають на фоні більш легкої травми, характеризується тривалим "світлим" проміжком, поступовим розвитком симптомів компресії головного мозку з відповідною клінічною картиною.

Хронічні субдуральні гематоми виникають при легких формах ЧМТ, часто на фоні атрофії головного мозку, нерідко на фоні хронічної алкогольної інтоксикації і часто мають псевдопухлинний перебіг. Поява вогнищевої та психопатологічної симптоматики у таких випадках викликає необхідність візуалізації з боку голов­ного мозку з метою виключення субдуральної гематоми.

Внутрішньомозкові гематоми є причиною тяжкої ЧМТ і виникають на фоні тяжкого забою, розтрощення головного мозку при ушкодженні мозкових судин. Такі гематоми можуть бути поверхневими, глибокими та глибинними (рис. 1).







Мал. 1 Стиснення головного мозку внутрішньомозковою гематомою


Поверхневі гематоми, як правило, мають безпосереднє відношення до вогнища забою-розтрощення мозку. Глибокі - локалізуються в поверхневих зонах білої речовини, а глибинні – в медіальних відділах мозку, підкоркових структурах. Внутрішньомозкові гематоми можуть формуватися в результаті злиття множинних геморагій в зоні контузійних вогнищ.

Клінічно внутрішньомозкові гематоми характеризуються вираженою як вогни­щевою, так і загальномозковою симптоматикою. Нерідко вогнищева симптоматика домінує.

Стиснення голови - це особливий вид травми, що виникає внаслідок послідовної дії динамічного (короткочасного) та статичного (тривалого) механічного наванта­ження і морфологічно характеризується травмою (тривалим стисненням) м'яких тканин голови, черепа та мозку. Клінічно це проявляється сумацією та взаємним обтяженням загальноорганізмової, загальномозкової, церебральної та позацеребральної симптоматики. Більш точним є термін - тривале стиснення голови (ТСГ). ТСГ виникає у потерпілих там, де виникає можливість довготривалого стиснення - внаслідок вибухів, обвалів, землетрусів. Біомеханіка такої травми характеризується ударом - стисненням. Внаслідок динамічного тривалого навантаження на голову виникає струс або забій головного мозку. ТСГ призводить до різкого стійкого підви­щення внутрішньочерепного тиску, некрозів м'яких тканин, мозку. Додатковим механізмом дії на мозок є інтоксикація продуктами розпаду тканин, широкі ворота для інфекції. Патогномонічними симптомами ТСГ є деформація голови, виражений набряк м'яких тканин голови, котрий зростає після ліквідації компрометуючого фактора. Виділяються три стадії ТСГ: легка - стиснення голови триває від 30 хвилин до 4 годин і характеризується незначною інтоксикацією та повним відновленням трофіки; середньої тяжкості - стиснення голови триває від 2 до 48 годин із помірно трофічними розладами та інтоксикаційним синдромом; тяжка - тривалість стис­нення від 1 доби до 3 діб і більше з тотальним набряком голови та наступним некрозом всіх м'яких покривів голови та вираженою інтоксикацією.

Студенти виявляють у курованих хворих та за історіями хвороби характерну для стискання головного мозку клінічну картину, яка характеризується фазністю перебігу:

  1. черепно-мозкова травма, первинний симптомокомплекс цієї
    травми

  2. латентний період - "світлий проміжок" /хворий приходить
    до тями, стан поліпшується/,

  3. наростаюче погіршення стану потерпілого з поглибленням
    загальномозкових та вогнищевих неврологічних симптомів.

Внутрішньочерепна кровотеча, що триває, та наростаюче стискання мозку веде до посилення головного болю, появи нудоти та блювання, порушення свідомості. З'являється вогнищева неврологічна симптоматика /анізокорія, рухові та чуттєві порушення, розлади мовлення, зору, слуху, акомодації та ін./ Триваюча кровотеча веде до дислокації мозку з порушенням свідомості, дихання, серцевої діяльності та до смерті хворого.

Викладач звертає увагу студентів, що латентний період може бути вираженим, стертим чи відсутнім, що залежить від тяжкості ЗЧМТ.

  1   2   3




Похожие:

“Затверджено” iconЗареєстровано: Затверджено
Рішення виконавчого комітету Сєдовської селищної ради Новоазовського району Донецької області
“Затверджено” iconПогоджено: Затверджено
Кваліфікаційні особисто-командні змагання I po-3 для собак службових порід на чемпіонат світу fci
“Затверджено” icon“Затверджено”
...
“Затверджено” icon“Затверджено”
Невідкладні хірургічні стани при вогнепальних І закритих ушкодженнях кінцівок І суглобів, черепа І хребта, грудей, черева І таза
“Затверджено” icon“Затверджено”
...
“Затверджено” iconМіністерство охорони здоров’я національний медичний університет україни імені о. О. Богомольця «Затверджено»
Для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття
“Затверджено” iconЗатверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. №431
Зберігається на весь період тимчасового в’їзду/виїзду І пред’являється митним органам під час повернення громадянина. У разі втрати...
“Затверджено” iconПозовна заява (адміністративний позов)
Рішенням Івано-Франківської міської ради (XXXIX сесія) п’ятого демократичного скликання від 25. 02. 2009 року затверджено «Програму...
“Затверджено” iconЗатверджено: Протоколом Загальних зборів засновників громадської організації „Ініціативний Союз „Відродження” від 10. 04. 2010 р
Протоколом Загальних зборів засновників громадської організації „Ініціативний Союз „Відродження” від 10. 04. 2010 р
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов