«Практика лізингу в Україні» icon

«Практика лізингу в Україні»



Название«Практика лізингу в Україні»
Дата конвертации29.07.2012
Размер186.63 Kb.
ТипРеферат


АКАДЕМІЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН

ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ


Економічний факультет


Кафедра маркетингу


Реферат:

На тему «Практика лізингу в Україні»


Виконав: студент 4 курсу,

денної форми навчання

групи 43

Миколюк О.А.


Перевірив: доцент, канд.екон.наук.

Чорнодід І.С.


Київ-2009

ЗМІСТ




ВСТУП………………………………………………………………………….………………..3


ЛІЗИНГ В УКРАЇНІ

1.Еволюція лізингу в Україні………………………………………………5

2.Правове регулювання лізингу в Україні……………….……...8

3.Сучасний стан і проблеми розвитку лізингу в Україні…15

ВИСНОВКИ……………………………………………..……………………….…..…....21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...…………….…………………….…..23


ВСТУП


Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва і обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання викликають необхідність пошуку і упровадження нетрадиційних для народного господарства нашої країни методів оновлення матеріально технічної бази і модифікації основних фундацій суб'єктів різних форм власності. Одним з таких нетрадиційних методів є лізинг. Місце лізингового бізнесу в міжнародній діяльності визначається перш за все самими об'єктами лізингу, що є найважливішими елементами активної частини основних фундацій підприємств, - машини, устаткування, транспортні і інші засоби.

До початку 60-х років лізинг в зарубіжних країнах в основному зачіпав роздрібні компанії, які часто орендували свої приміщення. Протягом останніх трьох десятиріч популярність лізингу різко зросла; замість того, щоб займати гроші для покупки аероплана, комп'ютера, реактора або супутника компанія може узяти його в лізинг. Авіа- і залізничні компанії беруть в лізинг величезну кількість устаткування, багато які компанії і мотелі беруть в лізинг своє майно, а різні магазини - будівлі і склади. Навіть підприємства комунальних послуг звернулися до лізингу, оскільки для них все важче стає брати гроші в кредит.

Лізинг є необхідною складовою ринкової економіки. Це — одна з найперспективніших форм кредитування в Україні, здатна забезпечити нові технологічні передумови для виходу нашої економіки з кризи.


^ ЛІЗИНГ В УКРАЇНІ


1. Еволюція лізингу в Україні


Першою подією переходу України до цивілізованого регулювання лізингових відносин можна відзначити 25 щорічний збір членів Європейської федерації національних лізингових асоціацій “Євролізинг”. В його роботі брали участь 278 делегатів з 26 країн, а також представники найбільших банків Європи і США.
Рішенням загального збору “Євролізингу” Україна була прийнята повноправним членом цієї європейської економічної структури. Членство в “Євролізингу” створює додаткові можливості більш тісної співпраці України з європейськими країнами в області лізингу і залучення зарубіжних інвестицій .

Слід зазначити, що аж до грудня 1997 р. в Україні практично не існувало законодавчі акти, регулюючі лізингові відносини. Тому багато які правові і податкові питання були не відрегульовані. Так, в Законі “Про оподаткування прибутку підприємств” було лише загальне поняття “фінансова оренда”. Особливість лізингових операцій цього періоду полягала в тому, що ними займалися, як правило, що не спеціалізуються на лізингу організації (підприємства) - банки, бази постачання і ін. Існуючий тоді принцип: закону немає, але лізинг є, і їм варто займатися .

Ситуація почала мінятися з грудня 1997, коли в Україні стали прийматися законодавчі акти відносно лізингу.

До них відносяться:

- Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.;

- Зразковий договір фінансового лізингу, затверджений наказом Міністерства України у справах науки і технології від 3 березня 1998 р.;

- Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України “Про закон України “Про лізинг” від 23 березня 1998 р.

- Ухвала Кабінету Міністрів України “Про порядок реєстрації договорів лізингу”.

Лізингові відносини в Україні набули свій легальний статус. Закон “Про лізинг” достатній чітко визначив юридичну суть лізингу, круг суб'єктів лізингу, їх права і обов'язки, види лізингу і ряд не менше важливих правових категорій. Але, разом з тим, як після виходу якого-небудь закону, регулюючого принципово новий вид правовідносин, виникла безліч питань, думок, домислів з приводу тлумачення законодавчих норм.

Не новина, що Українська економіка гостро потребує інвестицій. Більшість експертів затверджують, що лізинг може сприяти подоланню промислового спаду. До того ж, на думку багато яких фахівців, лізинг сьогодні є єдиним законним і надійним в усіх відношеннях механізмом залучення засобів для українських виробників.

Ринок лізингу в Україні знаходиться тільки на початковому етапі розвитку. Об'їм місцевих лізингових операцій, що фінансуються з внутрішніх джерел, дуже низький, приблизно 20 млн.грн. Вся решта операцій, пов'язаних з лізингом, фінансується іноземними виробниками або різними посередниками.

Не дивлячись на досягнення у вдосконаленні законодавчої бази, існуюча юридична, регулююча і податкова системи не сприяють розвитку ефективних ринкових відносин, ринків, зокрема, ринку лізингу в Україні. Відсутність альтернативних банківським кредитам джерел довгострокового фінансування створює значні труднощі для лізингових компаній у вдосконаленні лізингових операцій.

Залучення міжнародних фінансових агентств для кредитування фінансових установ, у тому числі і лізингових компаній, на умовах довгострокового кредитування повинне стати одним з основних елементів стратегії стимулювання розвитку лізингу в Україні.

У принципі, не у всіх провідних країнах заходу існує окремий закон, який регулює взаємини в лізинговій діяльності, проте практично у всіх країнах існують певні пільги, оскільки лізинг стимулює виробництво. Проте в Україні навіть з ухваленням Закону України “про лізинг” залишається багато невияснених питань .


^
2. Правове регулювання лізингу в Україні



Основним правовим джерелом, яке регулює міжнародне співробітництво з участю українських суб'єктів господарського життя, визначає поняття лізингу (у розумінні законодавця), а також загальні правові та економічні засади його здійснення, є Закон України «Про лізинг» (№ 723/97 від 16.12.1997 р., набув чинності 10.01.1998 р.). Цим нормативним актом визначено, що об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке можна віднести до основних фондів відповідно до законодавства, у тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень.

Базовим міжнародним джерелом регулювання лізингових відносин є Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг 1988 р.

Суб'єктами ж лізингових операцій можуть, відповідно до згаданого правового акта, бути, як це заведено в міжнародній практиці, комерційні структури:

  • лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності (у тому числі банківська або небанківська фінансова установа), який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

  • лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

  • продавець лізингового майна — суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

У ширшому трактуванні учасниками лізингових операцій можуть бути банки, які надають кредити лізингодавцеві для купівлі необхідного майна, страхові компанії, які здійснюють страхування майна, що є об'єктом лізингу, фірми типу прокатних контор та інші обслуговуючі структури.

Закон України «Про лізинг» визначає основні права та обов'язки лі-зингодавця (Стаття 11)та лізингоодержувача (Стаття 12). Так, лізингодавець має право:

  1. здійснювати за власний рахунок контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лізингоодержувачем згідно з умовами договору лізингу, вимогами та інструкціями продавця щодо експлуатації об'єкта лізингу, а також відповідно до законодавства України;

  2. вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків;

  3. вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих у наслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов договору.

Водночас, лізингодавець зобов'язаний:

  1. передати належне йому на праві власності майно в користування лізингоодержувачеві або за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоодержувачеві;

  2. не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об'єкта лізингу;

  3. набуваючи майно для лізингоодержувача, повідомити продавця про те, що майно призначене для передання в лізинг конкретній особі;

  4. своєчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання перед лізингоодержувачем щодо утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору;

  5. прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача після закінчення строку договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуплено лізингоодержувачем.

Лізингоодержувач має право:

  1. відмовитися від прийняття об'єкта лізингу, який не відповідає умовам договору, затримувати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним виявленого порушення умов договору за умови попереднього повідомлення лізингодавця;

  2. вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих у наслідок його дій або бездіяльності при виконанні договору лізингу, відповідно до умов договору;

  3. пред'являти продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передання, гарантійних ремонтів тощо. Однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем або змінювати йогоумови.

  4. Лізингоодержувач зобов'язаний:

  1. прийняти та належним чином користуватися об'єктом лізингу утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору згідно з якими його було передано, з урахуванням природного зносу та змін стану майна;

  2. своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору;

  3. у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;

  4. у зазначені договором лізингу строки відповідно до його умов надавати лізингодавцеві відомості про технічний стан об'єкта лізингу та свій фінансовий стан, доступ для перевірки об'єкта лізингу та умов його експлуатації;

  5. у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не продовжить строк його використання після припинення дії договору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі.

Закон України «Про лізинг» визначає процедуру здійснення лізингових платежів (Ст. 16). Так, лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу вносить періодичні лізингові платежі. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, установлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною. Самі ж лізингові платежі включають:

  • суму, яка відшкодовує в кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;

  • суму, що сплачується лізингодавцеві як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;

  • платіж як винагороду лізингодавцеві за отримане у лізинг майно;

  • відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

  • інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. Право лізингоодержувача на ремонт і технічне обслуговування об'єкта лізингу може визначатися окремим договором, який укладається з продавцем.

Участь вітчизняних кредитно-фінансових установ у лізингових операціях регламентується ще й іншим джерелом — Законом «Про банки та банківську діяльність». Згідно з ним комерційним банкам надано право закуповувати за власні кошти засоби виробництва та передавати їх в оренду (у лізинг). І відповідно до такої правової ситуації багато вітчизняних банків створили в себе спеціалізовані структурні підрозділи — лізингові компанії.

Щоправда, має місце певна термінологічна невідповідності наприклад, НБУ визначив лізинг як форму майнового кредиту.

Такий підхід відповідає старим підходам та стереотипам, які використовувались у радянські, «до ринкові» часи. Сьогодні лізинг розуміють і трактують як форму орендних відносин, що методологічно відповідає меті створення адекватних передумов для розвитку міжнародного співробітництва у сфері лізингу.

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів — фінансовий чи оперативний.

(Із Закону України «Про лізинг») [1, С.5].

Хоча в цілому Закон «Про лізинг» відповідає основним потребам розвитку лізингових відносин у країні та міжнародному лізинговому співробітництву з участю вітчизняних господарських суб'єктів, цілями подальшої оптимізації правового регулювання відповідної сфери в Україні лишаються конкретизація умов та характеру діяльності лізингових компаній, розширення кола суб'єктів лізингу (надання права державним органам, деяким бюджетним інститутам бути лізингодавцями на неприбуткових підставах), розширення переліку об'єктів лізингу за рахунок майнових комплексів підприємств, майнових прав, взагалі нематеріальних активів, регламентація умов сублізингу, більш точне визначення умов оподаткування та ін.

Крім Закону України «Про лізинг» та інших актів законодавства України, джерелами регулювання міжнародних лізингових відносин з участю України є підписані нею міжнародні договори, а також договори, що укладаються комерційними суб'єктами лізингу.

Договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди з участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. [1, C.13].

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі та повинен відповідати вимогам законодавства України.

Стаття 7 зазначеного документа визначає істотні умови договору лізингу. Зокрема, такими істотними умовами договору лізингу є:

  • найменування сторін;

  • об'єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його по­
    ставки;

  • строк, на який укладається договір лізингу;

  • розмір, склад та графік сплати лізингових платежів, умови їх перегляду;

  • умови переоцінки вартості об'єкта лізингу згідно з законодавством України;

  • умови повернення об'єкта лізингу в разі банкрутства лізингоодержувача;

  • умови страхування об'єкта лізингу;

  • умови експлуатації та технічного обслуговування, модернізацію об'єкта лізингу та надання інформації щодо його технічного стану;

  • умови реєстрації об'єкта лізингу;

  • умови повернення об'єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору;

  • умови дострокового розірвання договору лізингу;

  • умови надання відомостей про фінансовий стан лізингоодержувача; відповідальність сторін;

  • дата і місце укладення договору.

3. Сучасний стан і проблеми розвитку лізингу в Україні


В умовах поголовного дефіциту грошей лізинг стає для багато яких українських підприємств навряд чи не єдиним джерелом придбання засобів виробництва.

В кінці позаминулого року, коли Закон “Про лізинг” приймався Верховною Радою, висловлювалися прогнози бурхливого розвитку лізингової справи в Україні. Насправді, лізинг, як перспективний інструмент збуту для виробників (в першу чергу, машинобудівної галузі), міг би сприяти модернізації виробництва без відволікання оборотних коштів. Очікувалася і масова нашестя до України іноземних компаній з лізинговими проектами.

Не обдурили очікувань тільки іноземці: на умовах лізингу продається значна частка автомобільної техніки європейських виробників, а також деяка продукція машинобудування.

Вітчизняні лізингові компанії, не дивлячись на появу відповідного Закону, не порадували. Сьогодні в Україні, крім іноземців, лізингом цілеспрямовано займаються лічені структури, а загальний об'єм задіяних в лізингових операціях засобів сміхотворно малий.

Відзначимо попутно, що не принесли успіху і спроби держави “пограти” на даному полі з метою підтримки вітчизняного підприємця.

Головними причинами пригноблюваного стану “продажів в розстрочку” (так іноді називають фінансовий лізинг) фахівці рахують неузгодженість прийнятого в 1997 р. Закону “Про лізинг” з рештою законодавства, а також відсутність в самому Законі деяких найважливіших норм.

В даний час в Кабінеті міністрів знаходяться пропозиції по внесенню поправок в лізингове законодавство, розроблені фінансово-лізинговим будинком (ФЛД) банку “Україна” і британською фундацією “Know how”. Поправки ці направлені, природно, в першу, на полегшення положення лізингових компаній. І споживачам лізингових послуг, у разі ухвалення поправок, жити стане веселіше .

Фінансовий лізинг сьогодні багато в чому нагадує ходіння по канату. Лізингові компанії виявилися беззахисними і перед несумлінними клієнтами, і перед свавіллям податківців.

Так, за словами керівників ФЛД, украй складною процедурою виявилося повернення об'єкту лізингу, коли лізингоодержувач порушує умови договору.

Відповідно до Закону “Про лізинг”, повернення майна в таких випадках проводиться в безперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Проте при обігу в державну нотаріальну контору компанія нарвалася на відмову на тій підставі, що в переліку документів, стягнення заборгованості по яких проводиться в безперечному порядку, немає договорів лізингу. Позови про повернення майна, переданого за лізинговим договором, відмовляються розглядати і арбітражні суди, оскільки подібні процеси повинні відбуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виходить зачароване коло. У разі наявності у лізингоодержувача злого наміру, він може безоплатно користуватися отриманим майном вельми тривалий термін. Подібні питання, звичайно, можна вирішувати і неформальними методами, але крупні компанії, що дорожать своїм ім'ям, таких методів цураються.

Наступна, більш масштабна проблема лізингового бізнесу полягає в тому, що придбання лізингодателем устаткування для подальшої передачі його у фінансовий лізинг потрактує податковими органами як операція купівлі-продажу, а не як придбання компанією об'єкту лізингу для власних виробничих потреб.

Згідно чинному законодавству, операцією купівлі-продажу вважається будь-яка господарська операція, що передбачає перехід права власності на майно, що є предметом договору. Фінансовий лізинг, як визначено в Законі “Про оподаткування прибутку підприємств”, закінчується переходом права власності, і, отже, розглядається як різновид торгової операції.

Тому, наприклад, при “растаможке” імпортного устаткування, включеного в перелік товарів критичного імпорту, митниця вимагає від лізингової компанії сплати ПДВ, бо вважається, що устаткування отримується для продажу. Тим часом, до категорії товарів критичного імпорту віднесена і зернозбиральна техніка, і механізми для переробки сільгосппродукції, і багато ще чого, що представляє інтерес для українського споживача лізингових послуг.

На думку фахівців, подібне трактування лізингу є помилковим і не відповідає суті лізингових операцій. Причини тому наступні: низька платоспроможність українських виробників приводить до того, що оновлення основних фундацій, як правило, відбувається не шляхом прямої покупки за власні засоби, а за допомогою залучення кредитних ресурсів.

Одній з форм кредитування такого переозброєння і є лізинг.

Тобто, лізингодавач продає не техніку або устаткування, а фінансову послугу, що дозволяє лізингоодержувач таку техніку використовувати.

Крім всього іншого, основна ознака операцій купівлі-продажу - перехід права власності - зовсім не є неминучим підсумком фінансово-лізингової операції. Існує маса інших можливостей.

По-перше, об'єкт лізингу підлягає поверненню, якщо лізингоодержувач прострочив два і більш платежу, порушує умови експлуатації об'єкту...

По-друге, лізингове устаткування не міняє власника у разі банкрутства лизінгоодержувач.

По-третє, може бути і ще цікавіше. Організація придбаває на умовах лізингу комп'ютерну і офісну техніку. До моменту закінчення терміну дії договору фінансового лізингу (а його тривалість не може бути менше терміну амортизації 60% вартості устаткування - близько п'яти років) і комп'ютери, і факси будуть годитися хіба що для музею. Разом з тим, за них ще належить довносить значні суми. В такій ситуації лізингоодержувач прямий резон відмовитися від остаточного викупу подібного устаткування.

З сказаного витікає, що лізингові операції і операції купівлі-продажу вважати еквівалентними не можна.

Ще одну цеглину на голови лізингодателей скинуло ініційоване урядом тимчасове зниження норм амортизації. Воно значно подовжує термін дії лізингових договорів, роблячи їх малопомітними для лізингодателя. Крім того, після зниження норм амортизації можуть бути визнаними недійсними діючі лізингові угоди, ув'язнені відповідно до старих норм.

Лізинг - перш за все операція, покликана бути рентабельною і приносити прибуток. Тому підприємці, що працюють в даній області, використовують всі можливі хитрування, щоб залишатися на плаву.

Так, активно експлуатується норма Закону “Про лізинг”, яка дозволяє сторонам договору встановлювати платежі нерівними частками.

Як вже наголошувалося вище, терміни лізингових договорів можуть варіюватися в межах чотирьох-шести років і більш. А самі лізингодателі, переважно, працюють на позикових засобах, якщо, звичайно, це не виробник, який продає за допомогою лізингу власну продукцію. Довгострокове ж кредитування - проблема для наших суб'єктів підприємництва навіть при роботі із західними банками.

В Україні ж банки не дадуть кредит на декілька років навіть власним лізинговим підрозділам і під загрозою смертної страти. Щоб вирішити проблему “довгих” кредитів, лізингодавачі укладають угоди так, щоб 99% засобів виплатили в перші півтора-два роки дії договору. Решта засобів істотної ролі не грає, і лізингові компанії готові примирятися з їх отриманням протягом декількох років.

В українському законодавстві абсолютно відсутнє поняття сублізингу, явища, широко поширеного на заході. Тамошні бізнесмени настільки відвикали працювати за рахунок власних засобів, що часто практикують трьох-чотирьохсходенковий лізинг.

Фахівці Фінансово-лізингового будинку банку “Україна” пропонують ввести сублізинг і в Українську практику. Відповідно до їх пропозицій, лізингоодержувача зможе передавати отриманий об'єкт або його частини в сублізинг з дозволу лізингодавача.

В проекті змін до Закону “Про лізинг” містяться наступні положення:

* при висновку договорів сублізингу сублизингодатель може передавати сублизингополучателю тільки ті права на об'єкт лізингу або його частини, якими наділює він сам відповідно до договору лізингу;

* лізингоодержувач не має права передавати свої зобов'язання за договором лізингу перед лізингодавачем третім особам при укладенні з ними договору сублізингу. Такий лізингоодержувач самостійно несе всю передбачену договором відповідальність перед лізингодавачем.

У разі появи поняття сублізингу в законодавстві України, наші лізингові контори зможуть значно наростити обороти, придбаваючи устаткування в лізинг у найбільших західних компаній. Ті можуть дозволити і тривалі терміни виплат, і незначну маржу прибутковості.

Українські партнери, крім завоювання ринку, були б цікаві західним монстрам ще і тим, що здатні комплектувати замовлення на великі партії з десятків дрібних заявок .

ВИСНОВКИ


В XXI столітті лізинг стає гнучким і багатообіцяючим економічним важелем, здатним привернути інвестиції західних країн, сприяти підйому вітчизняного виробництва, привернути міжнародний капітал в життєво важливі галузі економіки країни, забезпечити реальну підтримку малому бізнесу, забезпечити довгостроковий і надійний дохід для комерційних банків і т.п.

Новий етап міжнародних ринкових перетворень висуває підвищені вимоги до економічної поведінки безпосередніх учасників ринку - підприємств. Оволодіння новими економічними взаємостосунками, використовування принципів маркетингу, менеджменту, логістики в повсякденній господарській практиці стає велінням часу, умовою довгострокового зростання і розвитку, заставою перетворення незначних в ринкових законах госпрозрахункових виробничих одиниць в сучасні динамічні фірми, здатні протистояти конкуренції і освоювати нові форми бізнесу.

Використовування оренди у всіх різноманіттях її форм і методів дозволяє українським підприємствам підключитися до найціннішого досвіду, накопиченого десятилітньою практикою західних фірм. Розвиток орендних відносин в українській економіці здатний пожвавити економічну кон'юнктуру, дати інвестиційний поштовх зростанню, що починається, розширити платоспроможний попит, створити зацікавленість у господарюючих суб'єктів в підйомі ділової активності.

Лізингові угоди сприяють активізації інвестицій приватного капіталу у сферу виробництва, поліпшенню фінансового стану товаровиробників, а також підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Такі умови дають змогу позитивно розвиватися народногосподарчому комплексу України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. В.Е. Новицький. Міжнародна економічна діяльність України. Підручник. – Київ, 2003.

  2. Е.Ф. Авдокушин. "Международные экономические отношения: учебное пособие. – Москва: Юрист, 2001.

  3. Закон України «Про лізинг». Сервер ВР України.www.rada.kiev.иа.

  4. Зовнішньоекономічна діяльність. —Донецьк: КП «Регіон», 1998. — 292 с.

  5. Киселев. А.П. Теория и практика современного бизнеса.-К.: Издательство ЛИБРА, 1995. - с.142-144.





Похожие:

«Практика лізингу в Україні» iconЗед в Україні. Суб’єкти зед
Україні не піднятися до рівня розвинених держав. Слід зазначити, що Україна виробляє багато видів наукомісткої, складної продукції...
«Практика лізингу в Україні» iconАкадемія праці та соціальних відносин федерації профспілок україни маркетингове дослідження Ринку автомобілів bmw виконав: Миколюк О. А. Викладач: Гордєєва Т. Ф. Київ-2008 Зміст
Україні компанія «авт баварія», що є офіційним імпортером вм в Україні. За минулий час успішно розвита дилерська мережа, налагоджені...
«Практика лізингу в Україні» iconТаблица результатов II этапа II тура (микрофонная практика)
Микрофонная практика состоялась 19 и 20 февраля 2011 года в Государственном образовательном учреждении
«Практика лізингу в Україні» iconТаблица результатов II этапа II тура (микрофонная практика)
Микрофонная практика состоялась 18, 19, 25 февраля 2012 года в Государственном бюджетном образовательном учреждении
«Практика лізингу в Україні» iconДокументы
1. /Влияние ошибки центрирования.doc
2. /Учебная...

«Практика лізингу в Україні» iconПримерная структура содержания практика показывает
...
«Практика лізингу в Україні» iconНдс 2008. Практика исчисления т. Л. Крутякова предисловие
У вас в руках очередное издание книги "ндс. Практика исчисления", которая выпускается ежегодно
«Практика лізингу в Україні» iconОрганизация практики студентов (часто задаваемые вопросы)
Практика, коротко говоря, участие в работе психолога на каком-то конкретном предприятии. Практика бывает ознакомительная, производственная,...
«Практика лізингу в Україні» iconСталий місцевий розвиток в Україні Бердянськ 22-23 червня 2009 року Загальними завданнями Проекту є

«Практика лізингу в Україні» iconМеждународная научная конференция «Прагмалингвистика и практика речевого общения»
«Прагмалингвистика и практика речевого общения», которая состоится 24 ноября 2007 года в г. Ростов-на-Дону на базе кафедры немецкой...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов