Ця жінка стала легендою ще за життя icon

Ця жінка стала легендою ще за життя



НазваниеЦя жінка стала легендою ще за життя
Дата конвертации25.05.2012
Размер137.65 Kb.
ТипДокументы

Ця жінка стала легендою ще за життя. Серед істориків немає єдиної думки про те, була її діяльність як подвійного агента слідством її моральної слабкості і цинізму або, навпаки, вершиною акторського дарування, розуму і здатності використовувати людей і ситуацію в своїх цілях.

Маргарет Гєєртруйда Зелле, що увійшла до історії під ім'ям Мата Харі, народилася в серпні 1876 р. в Леувардені, центрі найпівнічнішої нідерландської провінції Фрісландії, в сім'ї капелюшника. Вона виросла писаною красунею з відмінною фігурою, великими очима і чорним волоссям. Ймовірно, в юності з нею було немало проблем, якщо батьки відправили 17-річну дівчину до Гааги, під нагляд дядька, відомого своєю строгістю.

Опіка з боку родича скоро наскучила Маргарет, і вона стала шукати спосіб зажити самостійним життям. Для дівчини тієї пори єдиним виходом було заміжжя. Проглядаючи газету з шлюбними оголошеннями, Маргарет як можливого жениха вибрала офіцера з голландської Східної Індії, що знаходився у відпустці на батьківщині. Маргарет пише йому листа. Перша ж зустріч обнадіює обидві сторони. Ім'я її обранця - Рудольф Маклід, він майже на 20 років старше за Маргарет і походить із старовинного шотландського роду.

Через півтора року після весілля Маргарет народила сина. Незабаром сім'я переїздить до голландської Індії, на місце служби Макліда Старшого. Життя на новому місці не складається. Постійні ревнощі чоловіка, смерть сина, тропічний клімат - все прискорює розрив між подружжям. Париж стає сном наяву для молодої жінки, що розчарувалася в сімейному житті. Пройде декілька років, і Маргарет, що стала знаменитою танцівницею, на питання кореспондента, чому вона опинилася саме в Парижі, відповість: "Не знаю, але я думаю, що всіх дружин, які втекли від чоловіків, тягне до Парижа".

Після розлучення, без коштів для існування, з дочкою на руках, яка народилася ще на Яві, Маргарет дійсно їде в столицю Франції, де має намір стати натурницею. Але вже через місяць вона повертається до Голландії. Кар'єра натурниці не вдалася з тієї причині, що у неї... занадто маленькі груди. Проте вона не здається і в 1904 р. робить другу спробу. Тепер доля милостивіша до неї: у Парижі знаходить собі роботу в школі верхової їзди при знаменитому цирку Мол'є, тут їй стало в нагоді уміння поводитися з кіньми, одержане в Ост-Індії. Мосьє Мол'є порадив їй скористатися своєю красою і спробувати щастя в ролі виконавця східних танців. Маргарет, яка добре говорить по-малайські і в Ост-Індії часто спостерігала за місцевими танцівницями, послухалася несподіваної ради, і це принесло їй всесвітню славу.

Дебют відбувся в кінці січня 1905 р. на добродійному вечорі в салоні російської співачки пані Кирєєвської. Глядачі сприйняли Маргарет із захопленням.
Вона любила розповідати таємничу історію, як в буддійських храмах Далекого Сходу її залучали до священних танцювальних обрядів. Мабуть, ці фантазії також сприяли її успіху, адже у Маргарет дійсно був природжений талант.

На перших порах вона виступає під ім'ям леді Маклід. Її успіх росте. Газета "Кур'єр франсе" писала, що, навіть залишаючись нерухомою, вона зачаровує глядача, а вже коли танцює, її чари діють магічно.

Одним з самих відданих її поклонників був мосьє Гіме, багатющий промисловець і великий знавець мистецтва. Для розміщення своєї приватної колекції він побудував знаменитий музей східного мистецтва - Мюзе Гіме. Йому приходить в голову екстравагантна ідея: він влаштовує виступ яванської танцівниці серед експозиції в своєму музеї. Імена леді Маклід або Маргарет Зелле йому уявляються негодящими для такої екстравагантної атмосфери, тому він придумує ексцентричній танцівниці ім'я Мата Харі, що в перекладі яванською означає «око ранішньої зорі». Вона з'явилася перед глядачами в розкішному східному одіянні, узятому з колекції мосьє Гіме, але під час танцю поступово скинула з себе одяг, залишивши лише низки перлин і виблискуючі браслети.

Цей день, 13 березня 1905 р., змінює все подальше життя Маргарет. У числі вибраних гостей на виставі присутні посли Японії і Німеччини. У той час виступ голої танцівниці був сенсацією. Незабаром весь Париж лежав у ніг чарівної Мати Харі.

Маргарет: "Я ніколи не уміла танцювати. А якщо люди і приходили на мої виступи, то цим я зобов'язана тільки тому, що першою зважилася з'явитися перед ними без одягу".

18 березня 1905 р. газета "Ля прес" написала: "Мата Харі впливає на вас не тільки рухами своїх ніг, рук, очей, губ. Не обмежена одягом, Мата Харі впливає грою свого тіла". А ось що сказав її колишній чоловік: "У неї плоскостопість, і вона абсолютно не уміє танцювати".

У 1905 р. Мата Харі 30 разів виступила в найрозкішніших салонах Парижа, зокрема 3 рази в особняку барона Ротшильда. Один з своїх найбільших тріумфів вона пізнала в серпні 1905 р. в прославленому театрі "Олімпія". Мата Харі підкорила Париж. Ось що писав 2 травня 1905 р. паризький випуск "Нью-Йорк геральд": "Неможливо собі уявити благороднішу постановку індійської релігійної містерії, чим це було зроблено тут".

У січні 1906 р. вона одержує двотижневий ангажемент в Мадриді. Це були її перші зарубіжні гастролі. Потім Мата Харі їде на Блакитний берег - опера Монте-Карло запросила її танцювати в балеті Массне "Король Ла-горський". Це був дуже важливий момент в її кар'єрі, адже опера Монте-Карло, разом з паризькою, належала до провідних музичних театрів Франції. Прем'єра балету пройшла з величезним успіхом. Пуччині, що знаходився в цей час в Монте-Карло, посилає їй в готель квіти, а Массне пише: "Я був щасливий, коли дивився, як вона танцює!" У серпні 1906 р. Мата Харі відправляється до Берліна. Там вона стає коханкою дуже багатого поміщика лейтенанта Альфреда Кіперта. Він запрошує її до Силезії, де з 9 по 12 вересня проводяться маневри кайзерської армії. В кінці 1906 р. Мата Харі танцює у віденському Сецессіонс-залі, а потім в театрі "Аполлон". Поступаючись настирним протестам церкви, вона вимушена надягати облягаюче трико.

Якийсь заповзятий нідерландський сигаретний магнат випускає сигарети "Мата Харі", широко розрекламувавши їх таким чином: "Новітні індійські сигарети, що відповідають найвимогливішому смаку, виготовлені з кращих сортів тютюну з острова Суматра".

Розлучившись з Кипертом, Мата Харі на початку грудня 1907 р. повертається до Парижа, де знімає номер у фешенебельному готелі "Моріс". Вона розбагатіла і тепер виступає лише у виставах, що влаштовуються з добродійною метою. Її слава змагається із славою неперевершеної американської танцівниці Айседори Дункан. У січні 1910 р. Мата Харі знову гастролює в Монте-Карло. З червня 1910 р. і до кінця 1911 р. вона цілком занурюється в особисте життя. У неї роман з паризьким біржовим маклером Руссо, з яким вона живе в замку на Луарі. Маргарет до божевілля закохалася в цю людину і ради нього готова відмовитися від тріумфальних виступів. Але коли справи Руссо похитнулися, вона залишає його і знімає віллу в живописному паризькому передмісті Нейі-сюр-Сен.

В цей час збувається її давнішня мрія - знаменитий міланський оперний театр "Ла Скала" ангажує її на зимовий сезон 1911-12 р. Авторитетна газета "Корьере де ла серра" називає її майстром танцювального мистецтва, наділеним даром мімічної винахідливості, невичерпною творчою фантазією і незвичайною виразністю. Проте, не дивлячись на тріумф на кращих сценах миру, розпещена танцівниця відчуває грошові утруднення. У літній сезон 1913 р. Мата Харі знов виступає в Парижі, в новому спектаклі, поставленому на підмостках "Фолі бержер". Там вона танцює хабанеру. Спектаклі знову йдуть при повних аншлагах. Весною 1914 р. вона їде до Берліна, де знов зустрічає лейтенанта Кіперта. 23 березня 1914г. вона підписує з берлінським театром "Метрополь" контракт на участь в балеті "Викрадач мільйонів", прем'єра якого призначена на 1 вересня.

Але за місяць до наміченої дати прем'єри починається війна. Те, що напередодні війни, 31 липня 1914 р., Мата Харі знаходиться в Берліні, до того ж вечеряє в ресторані з високопоставленим поліцейським чином, згодом буде використано як доказ її шпигунської діяльності на користь Німеччини.

Мата Харі: "Одного разу увечері, в кінці липня 1914 р., я вечеряла в кабінеті ресторану з одним з моїх шанувальників, одним з керівників поліції фон Грібалем (він керував зарубіжним відділом). Раптово до нас донісся шум якоїсь маніфестації. Грібаль, який нічого про неї не знав, вийшов зі мною на площу. Перед імператорським палацом зібрався величезний натовп. Всі викрикували: "Німеччина над усе!"

Оскільки Німеччина і Франція тепер знаходяться у стані війни, Маргарет вирішила повернутися до Парижа через нейтральну Швейцарію. 6 серпня 1914 р. вона відправляється до Базеля. Але на швейцарському кордоні стикається з несподіваною перешкодою: через кордон дозволили переправити тільки її багаж, а вона сама не може в'їхати, оскільки у неї немає необхідних документів. Їй доводиться повернутися до Берліна. 14 серпня 1914 р. вона відправляється у Франкфурт-на-Майні, щоб в тамтешньому нідерландському консульстві одержати документ на право виїзду до нейтральної Голландії. Після прибуття до Амстердама вона потрапляє в досить скрутне становище, оскільки її гардероб або ще в Швейцарії, або досить поволі їде до Парижа. У Амстердамі у неї немає знайомих і дуже мало грошей. Всі її заможні друзі і покровителі в армії, а про отримання театрального ангажементу не доводиться навіть мріяти. Не дивлячись на це, Мата Харі поселяється в дорогому готелі "Вікторія".

Мата Харі: "Знову опинившись на батьківщині, я відчула себе просто жахливо. У мене абсолютно не було грошей. Щоправда, в Гаазі жив один мій дуже багатий шанувальник, його прізвище Ван дер Капеллен. Але я добре знала, яке значення для нього грає одяг, тому не стала розшукувати його, поки не відновила свій гардероб. Положення було складним, тому одного разу, виходячи з церкви в Амстердамі, я дозволила якомусь незнайомцю заговорити зі мною. Він виявився банкіром по імені Генріх Ван дер Шельк. Він став моїм коханцем. Він був добрим і надзвичайно щедрим. Я видавала себе за росіянку, тому він визнав своїм обов'язком знайомити мене з визначними пам'ятками країни, яку я знала краще за нього".

Ван дер Шельк оплачує готель і рахунки. Мата Харі проводить з банкіром декілька безхмарних тижнів. Тепер вона може подумати і про відновлення контактів з своїм давнім поклонником бароном Ван дер Капелленом.

Але раніше Ван дер Шельк знайомить її з якимсь паном Верфляйном, який зіграє вирішальну роль в її долі. Живучи в Брюсселі, він веде обширні справи з німецькою окупаційною владою і є близьким другом нового німецького генерал-губернатора, барона фон Біссинга. Через Верфляйна Маау Харі на початку 1915 р. познайомилася з консулом Карлом Г. Крамером, керівником офіційної німецької інформаційної служби в Амстердамі, під дахом якої ховається відділ німецької розвідки III-b.

Мата Харі на якийсь час відновлює контакти з бароном Ван дер Капелленом, який допомагає 39-річній танцівниці подолати її фінансові ускладнення. Завдяки його допомозі в кінці вересня 1914 р. вона знімає в Гаазі невеликий дім, а ще через декілька тижнів їй вдається одержати ангажемент гаазького королівського театру. Але звичка жити на широку ногу призводить до того, що їй постійно не вистачає грошей.

Вернер фон Мірбах, давній шанувальник танцівниці, служив в штабі 3-й армії, яка в 1915 р. билася в Шампані. Йому стало відомо про тяжке положення Мати Харі, і він вирішив завербувати її і зробити агентом відділу III-b, враховуючи, що вона оберталася у вищих кругах Парижа.

Через майже чверть століття, коли йшла вже наступна світова війна, майор у відставці фон Репель, який в першу світову війну керував центром військової розвідки "Захід", признається, що він був куратором Мати Харі.

Положення на фронті в цей час було важким, до того ж німці побоювалися швидкого наступу супротивника, так що потрібно було поспішати. Мата Харі зуміла викликати прихильність до себе офіцерів секретної служби, і керівництво наказує їй негайно приступити до навчання за прискореною програмою. Її найсерйознішим чином інструктували з політичних і військових питань, вчили веденню спостережень і способам передачі інформації, хімічному переписуванню текстів і таблиць

Після закінчення інструктажу Мата Харі виїхала назад в Гаагу. Її першим завданням було з'ясування в Парижі найближчих планів наступу союзників. Крім того, під час поїздки і перебування в районах, що представляють інтерес у військовому відношенні, вона повинна була фіксувати, де відбуваються пересування військ. Її зобов'язали підтримувати постійний зв'язок з двома координаційними центрами німецької розвідки.

Незабаром після повернення Мату Харі відвідує консул Крамер. Пізніше, на допиті, вона розповіла про цю зустріч: "Консулу стало відомо, що я запитала в'їзну візу до Франції. Він почав розмову так: "Я знаю, що ви збираєтеся поїхати до Франції. Не погодилися б ви надати нам певні послуги? Нам би хотілося, щоб ви зібрали там для нас інформацію, яка, на наш погляд, могла б нас зацікавити. У разі вашої згоди я уповноважений сплатити вам 20 000 франків". Я сказала йому, що сума досить скромна. Він погодився і додав наступне: "Щоб одержати більше, ви повинні спочатку довести, на що ви здатні". Я попросила трохи часу на роздуми. Коли він пішов, я подумала про свої дорогі шуби, затримані німцями в Берліні, і вирішила, що буде справедливо, якщо я витягну з них максимум того, що зможу.

Тому я написала Крамеру: "Я все обміркувала. Можете принести гроші". Консул прийшов негайно і виплатив обіцяну суму у французькій валюті. Він сказав, щоб я писала йому чорнилом для тайнопису. Я заперечила, що це буде для мене незручно, оскільки тепер мені доведеться підписуватися своїм справжнім ім'ям. Він відповів, що є таке чорнило, яке ніхто прочитати не зможе, і додав, щоб я підписувала свої листи Н-21. Потім він передав мені три невеликих флакона, помічених цифрами 1, 2, 3. Одержавши від месьє Крамера 20 000 франків, я ввічливо випровадила його. Запевняю вас, що з Парижа я ніколи не написала їм і півслова. До речі кажучи, ці три флакони, виливши їх вміст, я кинула у воду, тільки наш пароплав підійшов до каналу, що йде з Амстердама в Північне море".

Британські агенти знають про діяльність Крамера і стежать за кожним його кроком. Вони повідомили в лондонський центр про візит консула до Мати Харі. У грудні 1915 р. вона прибуває до Франції. Їй довелося їхати через Англію, оскільки Бельгія була окупована німцями. Прибувши до Парижа, вона знімає номер в «Гранд-готелі» і приступає до виконання своєї місії. Зустрічаючись із старими знайомими, вона намагається в світському базіканні дізнатися у них всіляку інформацію, що цікавить німецьку розвідку. Серед її друзів і колишній військовий міністр Адольф Мессимі, і лейтенант Жан Аллор, який служить у військовому міністерстві, нарешті, і Жюль Камбон, генеральний секретар міністерства закордонних справ. Вночі вона теж не втрачає дарма часу, зустрічаючись з багатьма французькими і британськими офіцерами. Незабаром у неї складається досить повна картина намірів союзників на німецькому фронті. В кінці року вона повідомляє німецького агента, що, принаймні найближчим часом, французи не планують наступальних операцій. Це донесення підтверджує інформацію, одержану з інших джерел.

З Парижа Мата Харі відправляється до Іспанії. Ця поїздка носила розвідувальний характер - вона одержала завдання провести спостереження на залізничних вузлах Центральної і Південної Франції за переміщенням військових ешелонів і за скупченнями військ. Вона прибуває до Мадрида, зупиняється в готелі Килима і зв'язується з військовим аташе німецького посольства, щоб передати інформацію про те, що вона бачила і чула під час подорожі. Ця інформація, мабуть, здалася майору настільки важливою, що він розпоряджається негайно передати її консулу Крамеру. Радіограма, як завжди, шифрується кодом міністерства закордонних справ

Ніхто не здогадується, що британська служба радіопідслуховування перехоплює його донесення. Перехоплена радіограма лише підтверджує висновки, зроблені розвід службою, що Мата Харі завербована німецькою розвідкою.

Мата Харі повертається до Парижа і бажає залишитися у французькій столиці на досить тривалий термін. Вона знімає квартиру на фешенебельній авеню. І випадково дізнається, що її друг, офіцер царської армії, штабс-капітан Вадим Маслов проходить курс лікування на курорті Віттель у Вогезах. Цей курорт розташований у забороненій фронтовій зоні, тому Мата Харі намагається через лейтенанта Жана Аллора з військового міністерства одержати спеціальний пропуск, що дає право на в'їзд туди. Лейтенант порадив їй звернутися до його друга у військове бюро у справах іноземців.

Далі слідує вельми знаменна подія. Невідомо, чи то по чистій випадковості, чи то французи навмисно дали їй невірний номер кімнати, чи то вона сама поступила так по вказівці німецької секретної служби, але, так чи інакше, вона виявляється віч-на-віч з капітаном Ладу, шефом французької контррозвідки. Він розпитує Мату Харі про її відносини з лейтенантом Аллором і штабс-капітаном Масловим. Такий поворот справи був для неї явно несподіваним. Вона запитала: "Так ви завели на мене справу?" У відповідь Ладу сказав: "Я не вірю повідомленню англійців, що ви шпигунка". Більш того, він пообіцяв допомогти з отриманням пропуску в заборонену зону. Мата Харі вже збиралася попрощатися, але тут капітан Ладу пропонує їй стать французьким агентом і питає, скільки вона б хотіла одержати за таку співпрацю. Вона просить дати час на роздум… Через два дні Мата Харі одержує пропуск у Віттель.
Після повернення до Парижа вона повідомляє Ладу про свою готовність бути його агентом.

Мата Харі: "Я поїду до Брюсселя, прихопивши свої найкрасивіші плаття. Я часто відвідуватиму німецьке верховне командування. Це все, що я можу вам обіцяти. Я не збираюся залишатися там декілька місяців підряд і розмінюватися по дрібницях. У мене є тільки один великий план, який я хотіла б здійснити. Тільки один".

Вона має на увазі, що будь-якими способами постарається добути плани німецького верховного командування, які стосуються найближчого наступу. На пряме питання, чому вона бажає допомогти Франції, відповідає: "Для цього у мене є тільки одна причина - я хочу вийти заміж за того чоловіка, якого люблю, і хочу бути незалежною". Без зайвої скромності вона вимагає за свою роботу мільйон франків! Але говорить, що ця сума повинна бути виплачена після того, як Ладу переконається в цінності представленої інформації.
Ладу погоджується на її умови, але відмовляється виплатити їй навіть невеликий аванс.

5 листопада 1916г. Мата Харі їде з Парижа у Віго. Ладу зарезервував для неї каюту на пароплаві "Голланд", який 9 листопада 1916 р. виходить в море. По дорозі судно заходить в англійський порт Фалмут. Тут співробітники Скотленд-ярду після заарештовують її і вранці 13 листопада доставляють до Лондона. Англійці заарештували Мату Харі, прийнявши її за давно розшукуваного німецького таємного агента Клару Бендікс. Сер Безіль Томсон, керівник Скотленд-ярду, особисто розслідує її справу. Три дні опісля Томсон відправляє лист посланнику Нідерландів в Лондоні наступного змісту: "Сер, маю честь повідомити Вам, що жінка з фальшивим паспортів на ім'я Маргарет Зелле-Маклід, утримується нами під арештом за підозрою в тому, що вона насправді є німецьким агентом німецької національності, а саме Кларою Бендікс з Гамбурга. Вона заперечує свою ідентичність з вказаною персоною.

Через деякий час Томсон переконався, що арештована дійсно не є Кларою Бендікс. Тепер він бажає з'ясувати, навіщо їй обов'язково необхідно потрапити до Голландії. Мата Харі приводить шефа Скотленд-ярду в подив, заявивши, що вона знаходиться в дорозі за секретним дорученням французьких спецслужб. Таким чином, Томсон дізнається, що його колега в Парижі, не дивлячись на зроблене йому конфіденційне попередження, завербував жінку, яка в картотеці британської розвідки числиться як німецька шпигунка!

Вона вертається до Парижу. Але капітан Ладу і її старий друг Жюль Камбон, генеральний секретар МЗС, поводяться украй обережно і зважують кожне слово. Від свого коханця Вадима Маслова, прибулого в короткострокову відпустку до Парижа, Мата Харі дізнається про те, що в російському посольстві в Парижі його застерегли від продовження яких-небудь відносин з "небезпечною шпигункою".

Після від'їзду Маслова Мата Харі починає вести повне розваг бурхливе життя, неначе хоче забути всі розчарування останніх тижнів...

Вранці 13 лютого 1917 р. в двері її номера в готелі постукали. Відкривши двері, вона побачила шістьох чоловіків у формі. Це був шеф поліції і його підлеглі. Він пред'являє Маті Харі ордер на арешт по звинуваченню в шпигунстві. Її поміщають у в'язницю Фобур-Сен-Дені в Сен-Лазарі. Вона негайно подає прохання керівництву в'язниці: "Я невинна і ніколи не займалася якою-небудь шпигунською діяльністю проти Франції. Зважаючи на це прошу дати необхідні вказівки, щоб мене звідси випустили".

Судовий процес у справі Мата Харі почався 24 липня 1917 р., і вже наступного дня суд присяжних засудив Маргарет Гєєртруйду Зелле до смертної страти. Почувши вирок, Мата Харі закричала: "Це неможливо! Це неможливо!" Клюне, її адвокат, падає перед президентом Пуанкаре на коліна і безуспішно благає главу держави помилувати його підзахисну.

Кореспондент Генрі Дж. Уейлс з "Інтернешнл н'юс сервіс" 15 жовтня 1917 р. був свідком останніх часів життя знаменитої танцівниці: "Вона дізналася про відхилення свого прохання про помилування тільки на зорі, коли з камери в'язниці в Сен-Лазарі її провели до автомобіля, що стояв біля воріт, і повезли в казарми, де чекала команда стрільців для приведення вироку у виконання".

Коли автомобіль із засудженою під'їхав до Венсенських казарм, військовий підрозділ вже був готовий. Тоді як священик говорив із засудженою, наблизився французький офіцер. "Пов'язка", - шепнув він, монашкам, що стояли поряд, і подав їм шматок матерії. Але Мата Харі відмовилася надягати пов'язку.

Вона стояла випрямившись і безстрашно дивилася на солдатів, коли священик, сестри-черниці і адвокат віддалилися. По команді солдати клацнули затворами своїх гвинтівок. Ще одна команда, і вони прицілилися в груди прекрасної жінки. Мата Харі залишалася незворушною, на її обличчі не здригнувся жоден мускул. Вона бачила офіцера, що віддавав накази, збоку. Шабля злетіла в повітря і потім впала вниз. У ту ж мить прогримів залп. В той момент, коли прогуркотіли постріли, Мата Харі трохи подалася вперед.

Вона стала повільно осідати. Повільно опустилася на коліна, все ще високо тримаючи голову і з тим же спокійним виразом обличчя. Потім відкинулась назад і застигла на піску.

Майор фон Репель: "Що стосується успіхів, яких досягла Н-21, то у цьому питанні точки зору сильно розходяться. Я вважаю, що вона уміла дуже добре спостерігати і складати донесення, оскільки була одною з найрозумніших жінок, яких я коли-небудь зустрічав. Два або три листи, які я одержав від неї, містили, наскільки пам'ятається, не дуже значні повідомлення, написані симпатичними чорнилами. Але я цілком допускаю, що її дійсно важливі донесення перехоплювалися і взагалі не доставлялися далі. Вона напевно займалася шпигунством на користь Німеччини, і я вважаю, що її розстріл французами, на жаль, був виправданим".




Похожие:

Ця жінка стала легендою ще за життя iconНаташа. Стала дышать – возник страх
Наташа. Стала дышать – возник страх. Решила привлечь в помощь солнце. Стала дышать от солнца. Когда стали возникать напряжения в...
Ця жінка стала легендою ще за життя iconЛожь на длинных ногах*
Несмотря на всю горечь и стыд происходящего, публика, наблюдавшая за этой картиной, стала смеяться сначала тихо, потом все громче...
Ця жінка стала легендою ще за життя iconАрхімед народився у 287 році до нашої ери у грецькому місті Сіракузи, де І прожив майже усе своє життя. Його батьком був Фідій, астроном при дворі правителя міста Гієрона
Сіракузи, де І прожив майже усе своє життя. Його батьком був Фідій, астроном при дворі правителя міста Гієрона. Учився Архімед в...
Ця жінка стала легендою ще за життя iconПятая “Поход на концерт”
Настало утро, и Наталия стала просыпаться. Проснулась, а Рикки уже давно уехал на встречу с футбольным клубом. Наташа стала делать...
Ця жінка стала легендою ще за життя iconГрафиня Марица из Артемовска «Санкт-Петербургские ведомости»
Она могла бы прославиться в опере, украсить своим голосом Мариинку или Большой, а стала первой русской Марицей в вечном «шлягере»...
Ця жінка стала легендою ще за життя iconЗміна прізвища, імені та по батькові особи, яка
Якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік І якщо вони записуються батьками дитини, відповідно змінюються прізвище та по батькові...
Ця жінка стала легендою ще за життя iconКурйозні випадки з життя відомих людей „я обираю орфографію. Вас убито”
Причому стосується це не тільки “ліриків”, а й “фізиків”. Більш того — художників, музикантів, полководців, педагогів. Скажемо ширше:...
Ця жінка стала легендою ще за життя iconВаш ребёнок идет в школу Завершается дошкольный период в жизни Вашего ребенка. Вы с волнением ждете нового этапа в жизни, строите свои планы на будущее. Как бы хотелось, чтобы школа стала вторым домом, учитель – мудрым наставником, одноклассники – друзьями
Как бы хотелось, чтобы школа стала вторым домом, учитель – мудрым наставником, одноклассники – друзьями
Ця жінка стала легендою ще за життя iconСофія Василівна перша російська жінка-професор математики народилася 3 січня (за старим стилем) 1850 року в Москві в сім'ї Корвін-Круковських
Василь Васильович, отримавши свідоцтво про дворянство, успадкував подвійне прізвище, що належить до старовинного аристократичного...
Ця жінка стала легендою ще за життя iconДокументы
1. /Почему я... стала такой.doc
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©podelise.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы

Разработка сайта — Веб студия Адаманов